Цю надзвичайно актуальну проблему обговорювали під час всеукраїнського круглого столу, який пройшов днями на базі Національного університету біоресурсів і природокористування України, пише Україна молода.
Ситуація така: на економічні спеціальності мінімальний прохідний бал у 2017 році був більшим — 182. А з випускників сільських шкіл усієї України лише 2% отримали 180-200 бали.
Сільська молодь не може конкурувати з міською за місця держзамовлення
«Не може бути, щоб аграрний сектор, який формує близько 20% ВВП країни і 40% експорту, отримував на потреби підготовки фахівців для нього всього 1% від держзамовлення», — наголосив голова Асоціації працівників вищих аграрних навчальних закладів, ректор НУБіП Станіслав Ніколаєнко.
Декан економічного факультету НУБіП Анатолій Діброва провів детальний аналіз результатів цьогорічної вступної кампанії на економічні спеціальності аграрних вишів України на місця державного замовлення.
А вони викликають серйозне занепокоєння — як у сільської молоді та батьків, так і в академічному та освітянському середовищі.
На цьому наголошували у своїх виступах декани економічних факультетів: Білоцерківського НАУ Ігор Паска, Мелітопольського ДАУ Сергій Карман, Уманського національного університету садівництва Юлія Нестерчук та інші їхні колеги.
Адже новий порядок розподілу бюджетних місць на основі «широкого конкурсу», запроваджений Міносвіти, та принципу «гроші йдуть за студентом» принесли неприємні несподіванки як абітурієнтам, так і вищим навчальним закладам.
Наприклад, до всіх аграрних вишів за спеціальністю «Економіка» при мінімальному прохідному конкурсному балі ЗНО 182,4 на місця державного замовлення вступило… 7 осіб (не враховуючи Луганський НАУ), в тому числі один — з сільським коефіцієнтом.
А враховуючи те, що на економічні спеціальності аграрних вишів вступають переважно випускники сільських шкіл, це свідчить: сільська молодь (навіть із запровадженням при вступі сільського коефіцієнту, на якому як на суттєвому позитиві наголошує МОН) не може конкурувати з міськими однолітками за місця державного замовлення.
До речі, незрозуміло, чому сільський коефіцієнт не розповсюджується на випускників шкіл селищ, а також не стосується тих дітей, які вступають до аграрних вищих навчальних закладів на економічні спеціальності.
На підставі детального аналізу вступної кампанії останніх двох років можна стверджувати: в умовах фактичної відмови від планування потреби у фахівцях за певними спеціальностями на державному рівні, зокрема, з урахуванням регіональних та галузевих особливостей, ця система має чисельні вади.
По-перше, підготовка фахівців економічного профілю для сільського господарства в аграрних вишах має свою галузеву специфіку і не може бути реалізована повною мірою класичними університетами.
При цьому сільське господарство України — донор національної економіки — наразі відчуває гостру потребу в кваліфікованих кадрах: щорічно воно потребує близько 2 тисяч фахівців економічного профілю, але задовольняється ледве п’ята частина цієї потреби, і то за рахунок контрактної форми навчання.
По-друге, значне зменшення обсягів прийому на місця державного замовлення протягом останніх двох років загрожує подальшому існуванню в аграрних ВНЗ наукових шкіл з економіки, бухгалтерського обліку, фінансів та менеджменту, що складалися протягом десятиліть.
Продовження такої тенденції щодо вступу неминуче призведе до скорочення та закриття відповідних кафедр і факультетів, втрати висококваліфікованих викладачів.
По-третє, така технологія формування державного замовлення фактично вбиває систему професійної орієнтації абітурієнтів, внаслідок чого до конкретних вишів будуть приходити випадкові для них випускники шкіл.
Що, у 30 тисячах фермерських господарств, 8 тисячах сільських рад, лісництвах, сільськогосподарських і переробних підприємствах України працюватимуть випускники Києво-Могилянської академії чи Київського національного університету імені Тараса Шевченка?
Не ріжте курку, яка несе золоті яйця
Як зліквідувати наслідки того лиха, що волею Міносвіти буквально звалилося на сільську молодь і ось уже два роки лихоманить вищу аграрну освіту?
Представники профільних міністерств, Інституту економіки Національної академії аграрних наук України, багатьох аграрних вишів та громадських організацій саме для того й зібралися, щоб гуртом обговорити і змусити Міносвіти переглянути свою позицію стосовно формування державного замовлення.
«Аналіз ситуації, який представив Анатолій Діброва, — то не просто доповідь, а крик деканської душі будь-якого вишу», — ось думка декана факультету економіки і менеджменту Сумського НАУ Наталії Строченко.
Позицію керівництва НУБіП повністю підтримали і освітяни-аграрії практично всієї України, і заступник міністра аграрної політики та продовольства Олена Ковальова.
Тому запрошений до участі в роботі «круглого столу» заступник міністра освіти Юрій Рашкевич, озвучуючи офіційну позицію МОН стосовно держзамовлення та інших нюансів, з ним пов’язаних, залишився наодинці.
І, здається, міністерство точки зору змінювати не збирається. Невже там не розуміють, що не можна різати курку, яка несе золоті яйця?
Станіслав Ніколаєнко, як колишній міністр освіти і науки, слушно наголосив: завдання державної влади — не тільки навчати, а й слухати, що люди кажуть, тим більше що це думка професіоналів і практиків.
Підбиваючи підсумки, він озвучив щорічні потреби бізнесу в кваліфікованих фахівцях, відкинув саму ідею (яку чиновники від освіти вже взялися втілювати) передавати коледжі на місцеві бюджети, бо це зруйнує ступеневу освіту та інші болючі для аграрної освіти питання. І тим самим поставив у розмові не крапку, а знаки оклику.
