chrome firefox opera safari iexplorer

Іван Мазепа: великий  українець 

20 березня 2018 о 12:23
UA Modna

20 березня 1639р. народився Іван Степанович Мазепа — гетьман-полководець, гетьман-меценат, гетьман-поет. 

Іван Мазепа – постать потужна, магнетична, захоплююча, її  присутність пульсує в українських  історії,  культурі, церкві, в усьому, що плекає українську душу.

Образ Мазепи відтворювали письменники Д.Байрон і В.Гюго, П.Меріме і Ю.Словацький, Вольтер і Б.Брехт; художники Е.Делакруа, Л.Буланже, О.Верне; композитори Ф.Ліст і П.Чайковський. Загалом, як свідчать фахівці, українському гетьманові присвячено 186 гравюр, 42 картини, 6 скульптур, 17 літературних твори та 22 музичні.

Мазепа — людина, якої Росія та московська церква бояться досі, понад триста років тому оголосивши гетьманові анафему. До речі, прикметно, що в російських церквах, побудованих коштом гетьмана, раз на тиждень його поминали в молитвах як благодійника, а раз на рік – анафемствували.

Мабуть, Мазепи побоюється й українська влада: не випадково ж бо недавні владці на догоду московським господарям перейменували  відтинок  столичної вулиці Івана Мазепи на Лаврську, а нинішні  відновити назву так і не спромоглися…

Мазепа -  державний діяч  і талановитий дипломат, єдиний гетьман, під чиєю булавою українські землі перебували поспіль 22 роки. Знавець мов (вільно говорив вісьмома), прекрасно освічений (вивчав у Києво-Могилянському колегіумі риторику та латину, затим — серед трьох найталановитіших юнаків – стажувався  в університетах  Італії, Франції, Німеччини). 

Добрий господар: за його гетьманування успішно розвивалися  економіка, промислове виробництво, торгівля. Дбаючи про оборонну міць України, побудував на південних теренах фортеці — Новобогородицьку та Ново-Сергіївську на ріці  Самарі.

Гетьман далекоглядно розмислив, що Московія становить велику загрозу  існуванню України. Підтримав у Північній війні (1770—1721р.р.) шведського короля Карла ХІІ. Це не було спонтанне чи вузько тактичне рішення: політичний проект мав на меті позбутися московського протекторату, розбудувати на українських землях незалежну Українську державу. Чи не приклад, знову ж таки, для нинішньої влади, яка все боїться «зрадити» ворога, коли той уже й чималий шмат нашої землі привласнив?

Кохання  Івана Мазепи та юної Мотрі Кочубеївни – романтична і цнотлива історія, що стала темою багатьох художніх творів.  Миколі Гоголю її розповіла його бабуся, дружина полкового козацького писаря і праправнучка гетьмана, — спонукавши письменника до створення цілої низки яскравих сюжетів. 

Принагідно: з-поміж талантів  Мазепи варто згадати й поетичний. На жаль, творча спадщина майже не збереглася. Відома його «Дума» — твір, який кличе до національної згоди та єдності й боротьби за свободу:

А за віру хоч умріте 

І вольностей бороніте! 

Нехай вічна буде слава, 

Же през шаблю маєм права!

Відома також пісня, яка стала справді народною:

 Ой горе тій чайці,

Чаєчці небозі,

Що вивела чаєняток 

При битій дорозі.

Одначе…нині говоримо про  гетьмана Івана Степановича Мазепу – найвидатнішого в українській історії патріота-мецената. Тема, годі й казати, актуальна – надто сьогодні, коли ті ж таки владці та їхні бізнес-партнери під вишиванками ховають свої ласі до наживи душі.    

Мазепа постійно опікувався Києво-Могилянською академією. З його допомогою Києво – Могилянський колегіум отримав 1658р. статус академії. Його коштом було споруджено один із великих корпусів Могилянки.

На прохання Лазаря Барановича, архиєпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського, гетьман Мазепа 1700р. власним коштом звів будівлю Чернігівького колегіуму, вихованці якого отримували гуманітарну освіту. Коштом Мазепи будувалися численні церковні школи, де могли навчатися й діти з бідних родин. 

За часів Руїни — історичного періоду від смерті Богдана Хмельницького (1657р.) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687),  коли Україну 30 років поспіль терзали розбрат, війни та загальний занепад – православні церкви не будувалися. 

Мазепа зробив церковну та благодійну діяльність однією з важливих складових свого гетьманства. Дослідники з’ясували, що з ініціативи та власними коштами гетьмана  побудовано 28 соборів та церков. Серед них лише в  Києві: Церква Всіх Святих, Микільська церква Лікарняного монастиря та Онуфріївська (відома як Мазепина) вежа-церква у Києво-Печерській лаврі, Вознесеньска церква у Вознесенському жіночому монастирі; Миколаївський собор та Трапезна церква Пустинно-Миколаївського монастиря; Братська Боголявленська церква на Подолі.

У Переяславі — Свято-Вознесенський собор; у Батурині – Троїцький собор, церква  Покрова Пресвятої Богородиці, Воскресенська церква; в Чернігові -  церква святителя Івана Предтечі та дзвіниця в Борисоглібському монастирі, церква святителя Івана Євангеліста.

А ще – собори й церкви в Лубнах і Глухові,  у Мгарському, Бречицькому, Макошинському, Думницькому, Бахмацькому, Кам’янському, Густинському, Глухівському, Любецькому монастирях; Покровська церква на Запорізькій січі й  церква Пресвятої Богородиці у Новобогородицькій фортеці, військовий собор Святого Миколая Чудотворця, церкви у Дігтярях, Прачах та багатьох інших селах. Ба навіть на території Московщини – в Рильську та Івановському (нині Курська область). За власні гроші Мазепи зведено кам’яні оборонні мури довкруг  Києво-Печерської лаври, що зробило монастир справжньою фортецею.

У часи гетьманства Мазепи усталюється новий – національний- архітектурний стиль, який дістав назву козацького, або ж мазепинського,  бароко – величний і водночас радісний, життєствердний. Будівлі прикрашаються державницькими декоративними елементами – тризубами, вензелями, гербами, давніми українськими орнаментами.

Гетьман Мазепа подарував Церкві Пересопницьке Євангеліє — те саме, на якому нині присягають українські президенти. Розуміючи,   величезну історичну й духовну цінність унікальної книги, Мазепа доручив зробити нову палітуру і прикрасити її коштовним камінням. Зберігся дарчий напис (подаємо сучасною мовою):«Це Євангеліє справлялося коштом і накладом Його царської пресвітлої величності Війська Запорозького гетьмана і славного чину  Святого Апостола Андрія Кавалера Івана Мазепи. Року 1701 червня в 1 день. Робив іноземець Георгій Фрибург ваги срібла дванадцять фунтів, проби чотирнадцятої».  

Шедевр мистецтва, що зберігся до нашого часу майже неушкодженим — срібні з позолотою царські врата вагою 50 кілограмів, які на замовлення гетьмана Мазепи були відлиті в Німеччині за ескізом невідомого чернігівського художника. Нижню частину врат прикрашає герб гетьмана Мазепи. 

Мазепині дари -  у храмах Гроба Господнього та Воскресіння Христового в Єрусалимі, у  православних соборах  Палестини, Сирії, Стамбула, на Афоні.     

Збереглося чимало церковних дзвонів, відлитих на замовлення і коштом Івана Мазепи. Найвідоміший – дзвін «Мазепа» — відлитий 1705р. і встановлений у Тріумфальній дзвіниці Софійського собору в Києві. Це найбільший з-поміж старовинних бронзових дзвонів України, який зберігся до наших днів. 

Також збергіся дзвін 1698р. у Новгород-Сіверському Спаському монастирі. На дзвоні – зображення герба Мазепи і напис: «Іван, гетьман славний, на божу хвалу покладаємо надію і свою славу, возгласить і цей звук про його славу і додаток чималий буде до вічної хвали».

1699р. на замовлення І.Мазепи для Воскресенської церкви в Батурині було відлито дзвін «Голуб» (Мазепин Дзвін). На дзвоні є портрет гетьмана. Після знищення — за наказом Петра І-  гетьманської столиці дзвін був перенесений у Домницький Богородицький монастир. 

Іван Мазепа щедро фінансував видання богослужебних книг. За його підтримки було видано книгу «Вінець Христовий», у якій містяться тексти, що славлять Христа, Богродицю, та приклади їхнього життя. Також – «Псалтир», «Октоїх», кілька видань Євангелія, коментар Григорія Двоєслова на книгу Йова та багато інших. 

Архиєпископ Феофан Прокопович, професор  і ректор Києво-Могилянської академії, присвятив Іванові Мазепі свою працю «Володимир», де називає гетьмана наступником рівноапостольного князя Володимира.

Тож іще  один приклад, який подає Мазепа сьогоднішнім владцям і коловладним багатіям: благородна і безкорислива жертва матеріальним заради духовного. 

___________________

Іван Степанович Мазепа-Калединський (Колядинський) народився 20 березня 1639р. в Мазепинцях Київського воєводства. Гетьман війська Запорозького, голова Козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704—1709). Князь Священної Римської імперії. Походить зі шляхетних родин Мазеп-Колединських та Мокієвських. В юні роки та замолоду служив при дворі короля Яна II Казимира. В часи гетьманування після тяжкого періоду Руїни зумів піднести економіку краю, сприяв розвиткові культури, церкви, освіти. Взяв курс на відновлення козацької держави. Домагаючись незалежності України від Москви, 1708р. у Північній війні підтримав шведського короля Карла ХІІ. Після поразки під Полтавою оселився у Молдовському князівстві.      Помер 21 вересня 1709р. у селі Варниці, північнівше міста Бендери. На ймовірному місці смерті гетьмана українська громада встановила пам’ятний знак.

___________________

20 березня минулого року, в день народження видатного політика, полководця і мецената Івана Мазепи, у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику було презентовано проект відновлення Мазепинської вежі та створення у ній музею гетьмана Мазепи. Рішення цілком закономірне, адже розвиткові саме Києво-Печерської лаври та прилеглого Печерського містечка І.Мазепа приділяв величезну увагу, заклавши тут цілу низку архітектурних ансамблів і фортифікаційних укріплень. Родиною Мазепи також подарована Лаврі велика кількість гравюр, портретів, книг, серед них — Євангеліє з написом матері гетьмана.

Ініціювали проект музею, чиї ескпозиції планувалося присвятити життю, політичній, громадській, культурній діяльності гетьмана, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник та Фонд Миколи Томенка «Рідна країна».

Проте… після підкилимної зміни керівництва Національного  Києво-Печерського історико-культурного заповідника справа опинилася у глухову куті. Про майбутній музей нинішні лаврські керманичі й не згадують. Зняті навіть банери, які повідомляли, що в Мазепинській вежі розташується музей великого гетьмана.

Чи варто сподіватися, що до 180-ліття Мазепи, яке відзначатимемо наступного року, його Музей таки з’явиться? Перспектива примарна. Бо, судячи з усього, нинішнє керівництво більше цікавить думка московських «насельників» лаври та розподіл заповідної території, аніж українські історія та культура.

Підготувала Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

27 квітня

Інші дати
Народився Олександр Беретті
(1816, м.Петербург, Росія – 1895) – український та російський архітектор, син Вікентія Беретті. Участник проектування Володимирського собору в Києві. За проектами Олександра Беретті збудовано 23 будівлі в ряді міст України. За проектами його батька Вікентія Беретті (14.06.1781 – 1842) в Києві збудовані будівлі Київського університету, обсерваторії і інституту благородних дівиць (нині Жовтневий палац).
Зелена піна лісу молодого Дрімотно плеще, як на морі шум. Блакитні тіні впали на дорогу, Заворожили мудрі бджоли ум. Стоять дуби замислено і строго. Тут — перейшовши молодий самум — Собі поставлю келію убогу, Щільник пахучий для останніх дум. (Максим Рильський)
Розгорнути