Козацька Спадкова Духовна Республіка на «Мамаєвій Слободі» минулого 2010 року започаткувала традицію святкування «Дня української козачки».

Свято буде проводитись щорічно в останню суботу жовтня місяця. Цьогоріч свято відзначатиметься вдруге і припаде на 29 жовтня. «Мамаєва Слобода» сподівається, що незабаром це свято стане традиційним для всієї України.

Початок козацького свята на честь наших жінок-козачок о 12-00.

Важко знайти в історії України сто­рінку яскравішу й прикметнішу від тієї, що вписана славним лицарством Війська Запорозького Низового. Адже мабуть немає благодатнішого матеріалу для роздумів про українсь­кий національний характер, аніж істо­рія Запорозької Січі та «Степових орлів».

Цілком природна та увага, якою вже котре століття користується унікальна козацька республіка за Дніпровими по­рогами, її устрій, звичаї.

Споконвіку образ українця-лицаря асоціюється саме з козацтвом, дідівськими вольностями та невмираками характерниками.

Цілком очевидно, що це було б неможливо без героїчних українських жінок-козачок! Без наших рідних неньок, сестер та бабусь, а також коханих дружин, котрі у відсутність козака, як відважні горлиці боронили родові гнізда від хижих пазурів різноплемінних чужинців.

Питання риторичне: «Чи було б наше козацтво, якби не було наших українських жінок-козачок?».

Ще від часів літописної княгині Ольги, руські, це б то українські жінки, мали незалежність, не втратили її й пізніше, в часи козацької вольниці. Такої свободи й рівноправності не знала ні Московія, ні інші європейські монархії, де передусім, за відомими висновками Енгельса, була поневолена жінка. В історії Росії це досі викликає ряд непорозумінь, які випливають із ба­жання встановлення нерозривної «прямої» великодержавної історії від Рюриковичів. Московія ще від царя Петра І, безсоромно привласнила собі історичну назву нашої землі й стала називати себе Руссю, тобто в грецькій транскрипції «Росією». Проте вкравши назву, не запозичила в справжньої історичної Руси спадкові традиції поважати жінку-матір, її права та вольності… Внаслідок цього, імперські історики чомусь в один ряд намагаються поставити Велику Київську княгиню Ольгу, княжну Анну Ярославну — королеву Франції, інших видатних жінок Давньої Руси-України з московськими бояринею Морозовою, або ж царівною Со­фією та ін.

Нам – українцям, у котрих жінки були завжди вільними, можна поспівчувати «бла­городному» пафосу висловлювання академіка Лихачова: «Жінки на Русі (Московії) не були приниженими!», але спроба поширити це твердження на Росію, на жаль, безпідставна. Корінь цієї по­милки полягає в ігноруванні загально­відомого факту, що в Московській державі, яка пішла типовим для того­часного світу шляхом розвитку дрімучої азійської де­спотії, найпершою жертвою стала жінка, поступово втративши всі права й перетворившись на деталь хатнього інтер’єра. Це ж явище притаманне й усім без винятку європейським державам, де жінка аж до кінця XIX ст... дедалі більше перет­ворювалася на невільницю.

В козацьких землях України, обіч кордонів татарських, справа стояла цілком інакше. Українське жіноцтво не тільки зберігало свої права, але навіть розширювало їх, а суспільний устрій в козацькому краї розвивався демократичним шляхом.

Українська жінка-козачка володіла значно більшою свободою, ніж будь-де в іншому місті тогочасної Європи. Правда, обов’язкові для неї закони на Русі були ті ж, що й у Литві: як тут, так і там литовський статут вважався кодексом, з яким треба було узгоджу­вати своє життя; але одна справа за­кон, а інша — звичай. Тут, у місцевос­ті, вздовж сумновідомого татарського «Чорного шляху», тобто повній небезпек, жінці-козачці дуже часто доводилося ставати на захист родинного вогнища, на оборону домашнього скарбу... Ось чому при ближчому вив­ченні подій XVI -XVIIІ століття на тодішній Наддніпрянщині, українська жінка-козачка нерідко власноруч бралась до зброї.

Тож закута у міцний духовний «панцир» українська жінка-козачка, мимоволі нагадує тих міфічних амазонок, або ж сарматських жінок-воїнів, місце поселен­ня яких визначалося істориками на теренах Середньої Наддніпрянщини, це б то як раз у козацькому поясі України, землі якого і є колискою всього козацтва, в тому числі й тих козаків, що в силу обставин мешкають зараз на території Російської Федерації.

З середини XVI ст. давньоруські вольності для жіноцтва лишаються тільки на українських землях: Мос­ковщина в той час уже утвердилась як сильна деспотія, і одним із перших актів закріпачення народу стало зни­щення жіночої свободи, яка регламентувалась актами «домострою», головним із яких є чинник: «жена, да убоится мужа своего». В Україні ж жіноча свобода лишалася неторканою ще довгі століття, аж до ліквідації Січі і входження України в Російську імперію. Поряд із Січчю — форпос­том національної державності й само­бутності — не меншу, а нерідко й більшу роль у формуванні українсько­го національного характеру відігравало жіноцтво. Патріархатна запорозька республіка існувала в нерозривних зв’язках із волостю (Середньою Наддніпрянщиною), де без внутрішнього гніту, неспотворено розвивалася жіноча скла­дова самобутньої національної культури. Найвищі чоловічі інтенції — честолюбство, сміливість, звитяжність тощо — зав­жди мали простір для цілковитого вті­лення на Запорожжі, на полях війни із зовнішніми та внутрішніми ворогами, саме тому ніколи не спря­мовуючись на «боротьбу за хатню владу». Таким чином можна умовно сказати, що український козак-воїн був одночасно і «підкаблучником», адже ж за лицарським кодексом честі потрібно було «змагатися з ворогами на полі раті, а не з жінкою у хаті». За таких обставин українське жіноцтво мало найповнішу свободу самовиявлення як вдома, так і в громадському житті тодішньої України.

У «Вечерах на хуторе близ Диканьки» Микола Васильович Гоголь пише про «дивну» поведінку однієї зі своїх героїнь, пояснюючи її для росіян: «Дівчата Малоросії мають незмірно більше свободи ніж будь-де, і тому не повинно видаватися дивним, що красуня наша без батькового відома приймала в себе гостя…». Звичайно таке пояснення було необхідно, бо це йшло в розріз із догмами «домостроя», за якими мучились у рабстві тодішні російські жінки.

Квест «Черевички для коханої козачки»

Умови проведення квесту будуть оголошені безпосередньо після реєстрації учасників.

Нагорода для пари, яка переможе: Новорічний бенкет на двох у «Шинку – коса над чаркою». ( У пропозицію включено: бенкет з розрахунку 1000 грн. на особу + участь у новорічних гуляннях на «Мамаєвій Слободі»)

Нагорода для пари, яка посяде друге місце: Різдвяна романтична вечеря (з 7 по 19 січня 2011 р.) при свічках на двох, з розрахунку 500 грн. на особу, в «Шинку – коса над чаркою».

Нагорода для пари, яка посяде третє місце: Передноворічна романтична вечеря (з 19 по 30 грудня 2011 р.) при свічках на двох, з розрахунку 400 грн. на особу в «Шинку – коса над чаркою» на «Мамаєвій Слободі».

Реєстрація: о 14-00 — реєструються всі неодружені пари, а також хлопці та дівчата, що прийшли без пар (котрі в процесі реєстрації зможуть познайомитись та обрати собі пару, одним словом: «хто кому припаде до душі». Вся ініціатива за дівчатами…) Чекаємо на сміливих парубків! Згодьтеся, Ви зможете познайомитись, перемогти та відсвяткувати Новорічну ніч- 2012 р. на «Мамаєвій Слободі» разом, а далі вже й весілля… Хто ж зна?

Умови попередньої реєстрація бажаючих позмагатись у квесті «Черевички для коханої козачки» відбуватиметься з 24 по 28 жовтня включно за тел...044-361-98-48, або за ел. адресою: mamayevasloboda@gmail.com

О 12-00 на «Мамаєвій Слободі» вже вдруге розпочнеться свято — «День української козачки».

На майдані «Мамаєвої Слободи» будуть виступати фольклорні колективи з козацьких земель України, від Луганська й до Львова, а також відбуватиметься ярмарок народних майстрів. Смажитиметься на рожнах (вертел) велетенський стокілограмовий кабан, в казанах варитиметься козацький куліш, каша з гарбуза, а також можна буде почастуватись наливками, настоянками та варенухою.

Свою майстерність продемонструє кращий в Європі кінний козацький каскадерський театр під орудою Наказного отамана Олега Юрчишина.

Фольклорні колективи, котрі бажають взяти участь у святі «День української козачки», просимо повідомити про своє бажання за тел...: 044-361-98-48 або за ел. адресою: mamayevasloboda@gmail.com

В рамках святкування, між дівчатами-козачками буде проведено конкурс на найдовшу косу. Дівчіна-переможець, в котрої найдовша коса, отримає нагороду – сюрприз від козацького селища «Мамаєва Слобода». Крім цінного подарунка, дівчину яка переможе конкурсі на найдовшу косу, буде з почестями провезено на білому коні вулицями козацького селища! Тож запрошуємо дівчат, у котрих коса нижче пояса!
Агов, козачки, гайда до нас на своє свято!