Підбиваємо підсумки конкурсу дитячих творів «Діти про свій рідний край», який проводився до 20-річчя Незалежності України у вересні-жовтні Фондом Миколи Томенка «Рідна країна» за інформаційної підтримки світоглядного порталу «Рідна країна» та газети «Лівобережна».
Ми вдячні УСІМ дітям та їхнім батькам, які надіслали нам конкурсні роботи – твори, вірші та малюнки.
На участь у конкурсі було надіслано 42 роботи з різних областей України. Найактивнішими виявилися Чернівецька та Черкаська область.
Переможцями конкурсу журі визначило:
- Гусейнову Дашу, ученицю 1 класу (с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської обл.)
- Даніловську Яну, ученицю 4 класу (м. Хотин Чернівецької обл.)
- Литвин Юлію, ученицю 1 класу (м. Комсомольськ Полтавська обл.)
- Нетудихатка Ростислава, учня 4 класу (с. Коробівка Золотоніського району Черкаської обл.)
- Шаповала Назара, 5 років (с. Пальміра Золотоніського району Черкаської обл.)
Спеціальні призи також отримають 4-річна Наталка Шевчук із м. Умань, як наймолодша учасниця конкурсу, та Строкань Богдан із Золотоноші за найбільш масштабний малюнок.
Вітаємо переможців та даруємо їм книги для дітей, видані видавництвом «Веселка».
Найкращі твори, які нами були відзначені, як і обіцяли, публікуємо на порталі «Рідна країна».
Гусейнова Даша, учениця 1 класу (с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської обл.)
Даніловська Яна, учениця 4 класу (м. Хотин Чернівецької обл.)
Моя Батьківщина — Україна
... Я люблю українську весну, буйну, неповторну. Це — квітучі сади з хрущами та бджолами, це перелітні птахи, які повертаються з теплих країн, це – їжаки, ховрашки, які просинаються після зимової сплячки, це – перші проліски у лісах, це - травневі духмяні конвалії, це – веселі струмки, які біжать і піняться, змивають залишки брудного снігу та впадають у повноводний Дністер.
Я люблю свій край за тепле літо із зухвалими горобцями, які нахабно гуркотять на підвіконні, з тополиним пухом, якому радієш тільки перший день, пухом, який вкриває землю, потрапляє в очі та ніс, заважає вільно дихати.
Л юблю річку Дністер з її мальовничими берегами, увінчаними вербами. З її оптимістами–рибалками, які можуть просидіти майже весь день за ловлею окунів. Люблю суницю на лісовій галявинці, коли не звертаєш увагу на укуси комах і радієш кожній ягідці, люблю за важке колосся стиглої пшениці на жовтіючих ланах. Люблю за тріскотню цвіркунів, за щебетання жайворонків, курликання лелек.
Люблю українську осінь з її вкритими у золото і багрянець деревами, ранковими туманами, потемнілими повноводними ставками. Мені подобається збирати осінні гриби, коли ми усією родиною виїжджаємо у ліс. Люблю палити вогонь і смажити шашлики. На сільських ланах закінчують працювати осінні комбайни, поспішаючи вчасно підготуватися до неминучих холодів. У моїй Україні найродючіша в світі земля і саме вона приносить людям свої дарунки.
Литвин Юлія, учениця 1 класу (м. Комсомольськ Полтавська обл.)
Рідному місту
Комсомольську, моє рідне місто!
Тебе люблю я всім серцем за те,
Що маєш ти історію барвисту,
Хоча за віком зовсім молоде.
Сивий Дніпро тебе в своїх обіймах
Ніжно пестить вже півсотні літ.
Зростаєш вірним сином України
І слава йде про тебе на весь світ.
Тобі пишатися серед каштанів
І між тюльпанами яскравими цвісти,
А нам гордитися батьками і дідами
Та зміною надійною для них рости.
Нетудихатко Ростислав, учень 4 класу (с. Коробівка Золотоніського району Черкаської обл.)
Моє рідне село
Неподалік міста Золотоноша розкинулося мальовниче село Коробівка. Його омивають тихі води Дніпра та обіймають густі ліси.
В цьому селі я народився, навчаюся в школі, живу, маю багато друзів. Тут перший раз мене взяла вчителька за руку і повела в Країну Знань.
Це все для мене рідне – повітря, річка, шепіт вітру, спів пташки. Мені подобається влітку ходити з татом на риболовлю, восени – збирати гриби, взимку в лісі спускатися з гірки на санчатах, весною – спостерігати, як повертаються до рідної домівки птахи.
За що окремо я люблю своє село — важко сказати, бо я люблю його за все!
За безхмарне небо і ясне сонечко, за добро і ласку, що панують у моєму краї. За привітних і працьовитих людей.
За те, що на святах співають всі дзвінко,
І кашу всім варить сільський голова.
За все це люблю я тебе, Коробівко,
Ти батьківська рідна моя сторона.
Шаповал Назар, 5 років (с. Пальміра Золотоніського району Черкаської обл.)
«Рідна країна»
