chrome firefox opera safari iexplorer

Рейтинг свободи слова в Україні понизився на 42 позиції

20 жовтня 2010 о 20:39

У щорічному Індексі свободи слова-2010 від міжнародної організації «Репортери без кордонів» Україна опустилась на 42 позиції й посіла 131 місце між Іраком (130) та Ізраїльськими територіями (132). Про це повідомила представник «Репортерів без кордонів» в Україні Оксана Романюк.

У 2009 році Україна розділила 89-те місце разом із Сенегалом.

Загалом «Репортери без кордонів» під час складання Індексу свободи слова розглядають ситуацію у 178 країнах світу.

Перші місця в рейтингу традиційно посіли країни Північної Європи: Фінляндія, Ісландія, Нідерланди, Норвегія та Швеція.

Із країн-сусідів України Росія покращила свою позицію на 13 пунктів — до 140-го місця (з 153-го у 2009), Польща піднялась до 32-го місця (з 37-го у 2009), а Білорусь опустилась до 154-ї позиції (2009 р. була на 151-му).

У коментарі до свого Індексу свободи слова «Репортери» назвали рейтинг України «важким падінням» та «історично низьким рейтингом». Міжнародна правозахисна організація вважає, що Україна розплачується за численні факти порушень свободи слова, які поширились по всій країні з лютого 2010 р.

Крім того, в організації вважають, що в Україні спостерігається тенденція до повернення в ЗМІ цензури, особливо на телебаченні та радіо. Цензура та серйозний конфлікт інтересів ставлять під загрозу плюралізм думок у ЗМІ в Україні, переконані “Репортери”.

«Наш останній Індекс свободи слова містить сюрпризи, викриває похмурі реалії й підтверджує певні тенденції», — заявив генеральний секретар «Репортерів без кордонів» Жан-Франсуа Жульяр, коментуючи оприлюднений сьогодні дев’ятий щорічний Індекс свободи слова.

«Більше, ніж раніше, ми помітили, що економічний розвиток, інституційні реформи та повага до фундаментальних прав необов’язково йдуть поруч. Захист свободи слова продовжує бути боротьбою, боротьбою пильності в демократіях старої Європи і боротьбою проти утисків і несправедливості у тоталітарних режимах, які досі існують по світу», — додав Ж-Ф.Жульяр.

Генеральний секретар також висловив стурбованість з приводу того, що кілька країн-членів Євросоюзу продовжують знижувати свої позиції в Індексі свободи слова. За його словами, якщо ситуація у цих країнах не зміниться, то Європейський Союз ризикує втратити свою позицію світового лідера у сфері захисту прав людини.

УНІАН
Фото з сайту www.radiosvoboda.org

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути