Глечик із шістьма сотнями срібних монет передали заповіднику Хортиця на Запоріжжі. Знахідку, датовану 17 сторіччям, виявили поблизу Канева, де, за історичними даними, стояв полк черкаських козаків.
Дослідники кажуть, що власник скарбу побував у багатьох бойових походах, бо у сховку – срібні іспанські талери, трояки і півтораки польської Речі Посполитої та московські копійки. Цінну знахідку виставили у Музеї історії запорозького козацтва, що на Хортиці.
Характерна риса саме цього скарбу – те, що чудово збереглися не тільки срібні й мідні монети, а навіть те, у що вони були складені – глиняний горщик з голландськими і російськими грошима, скляна банка з польськими монетами і невеличка коробочка з дріб’язком часів Петра Великого.
В одній склянці лежали московські копійки, у іншій – польські півтораки, трояки та шостаки. І зовсім окремо – найміцніша валюта Европи, талери династії Габсбургів, випущені у Іспанських Нідерландах.
Максим Остапенко, керівник Національного заповідника «Хортиця»: «Людина намагалася відрізнити гроші різного номіналу і різної якості. Тому що найкращими, безумовно, грошами на той момент були талери. Як і фактично зараз – це еквівалент долару. І тоді талер був основним елементом для збереження грошей. І, фактично, зараз залишається».
Історики знахідку оцінили, кажуть, за такі гроші, власник скарбу міг вдягтися, озброїтися, купити доброго коня. Та ще й на життя залишилося. Проте кажуть, один козак тільки почав збирати скарб, а його нащадок — продовжив справу.
Олександр Мірущенко, директор Музею історії запорозького козацтва: "У скарбі було 7 талерів і 2 напівталери – фактично, тогочасна «міжнародна валюта». Окрім того – характерні для обігу на території України польські монети, починаючи з часів короля Сигізмунда – 5 шостаків, 83 трояки, 127 півтораків і окремо складені 360 російських копійок часів царювання Петра Першого. Скарб міг бути як сформований за один раз, так і бути схованкою, яку час від часу поповнювали. Кому він належав? Можливо, козакові-найманцеві, який так зберігав свою зарплатню за військові походи, а може, купцеві… Час був настільки неспокійним, що скарб старався приховати кожен, у кого була зайва копійка. Разом з тим, за ці гроші на той час можна було купити собі коня, взутися-вдягнутися, набрати харчів на рік прожиття».
Черкаському скарбові відокремили місце у музеї історії запорізького козацтва. Експозиція буде постійнодіючою.
За матеріалами «5 каналу» та «Прес-центру»
