Новий рік вже на носі: в повітрі витає святковий дух, подарунки рідним і близьким майже підготовлені, залишилось лише обрати головну красуню свята – ялинку.
Та перш ніж вирушати на пошуки „лісової гості” до найближчого базару, слід подумати: а чи дійсно вам потрібна саме жива ялинка для прикрашання своєї новорічно-різдвяної оселі?
Адже саме по собі використання дерева, а точніше його верхівки просто для того, щоб воно постояло в приміщенні протягом 2 тижнів – як мінімум нераціонально. І завжди болісно після свят дивитися на ялинкові „цвинтарі” під будинками, які тижнями ніхто не прибирає. Ці дерева могли рости десь в лісі ще багато десятиліть...
В природі кожне дерево, проживаючи відведений йому вік, займає певну ділянку і виконує певні функції, зокрема, поглинає вуглекислоту та шкідливі речовини, що надходять у атмосферу з викидами автотранспорту та промислових підприємств та виділяє у повітря кисень. До речі, гектар ялинового лісу забезпечує річну потребу людини в кисні.
Новорічна гостя з Європи
Цікаво, що історія прикрашання ялинки на слов’янських землях не така вже й давня. У 1699 році цар Петро І, який намагався привнести в Російську імперію європейські звичаї, видав наказ – прикрашати перед Новим роком двори та оселі хвойним гіллям.
Щоправда ця традиція „старої Європи” на новому місці не прижилася і після смерті царя ялинки припинили прикрашати. Нова модна хвиля на хвойних красунь перед Новим роком з’явилась аж в ХІХ ст., але під час Першої світової війни ця традиція попала в немилість, як прояв „німецького в пливу”. Справжнім новорічним символом ялинка стала вже за радянського союзу, а саме з 1935 року.
Всі знають відому дитячу пісеньку про ялиноньку, яка народилась в лісі. Прикро, що доводиться критикувати пісню, якій раділи стільки мільйонів дітей, проте варто визнати в ній пропагандистський момент людської вседозволеності та політики природокористування. Адже за сюжетом ялинка росла собі в лісі, потім її зрубали, принесли в хату і всі чомусь радіють тому, що вона сохне... Найцікавіше те, що ялинку в пісеньці саме рубають, самовільно приносять з лісу, чим додатково виховується думка про безкарність лісового браконьєрства.
Українська ялинка – дідух
Якщо говорити про власне українську традицію новорічних символів, то, перш за все, треба згадати дідух – ритуальний солом’яний сніп, що немає жодного відношення до ялин чи сосен. Це дохристиянський символ, який заноситься до хати господарем 6 січня, у Святвечір, із першою зорею.
Дідух, тобто, прапращур ніби заходить у наш дім, щоб запитати, чи дотримувалися ми законів, як провели цей рік. Ставиться він на найсвятіше місце в оселі, колись – так званий „красний кут”, тобто, там де ікони. Зараз його можна ставити на святковий стіл. Але кожна родина сама може визначити йому місце.
Звісно, ніхто не зможе одразу переконати кілька поколінь українців відмовитися від прикрашання ялинок на Новий рік. Та й не варто це робити, адже традиція насправді досить гарна і приємна. Потрібно просто знайти достойну заміну „живим” (а точніше зрубаним) ялинкам. Кожен може обрати власну альтернативу – зробивши добру справу для природи і при цьому не відмовитись від звичаїв. Це може бути штучна ялинка, ялинкові букети, ялинки в горщиках чи імпровізації на тему ялинки. Розглянемо кожен з цих варіантів детальніше.
Штучна не означає гірша
Найвідоміша альтернатива живій ялинці – штучна ялинка. Вона, звісно, коштує дорожче, ніж жива, проте її можна використовувати протягом багатьох років. Тим паче асортимент штучних ялинок значно більший, ніж асортимент живих. Та й з такої ялинки не обсипається хвоя і не крапає липка смола.
Щоправда польські екологи заявили, що виготовлення штучної ялинки також шкідливе для довкілля, оскільки при виробництві пластику в атмосферу виділяються шкідливі речовини. Втім таке твердження має ще певний сенс для Польщі та більшості європейських країни, де дотримання законодавства є нормою. Там новорічну ялинку не прийнято ставити в кожній оселі, натомість свято зустрічають біля центральної ялинки міста. Для України ж, де широко поширене браконьєрство, самовільні порубки (навіть в національних природних парках), такі зауваження польських колег є, як мінімум, недоречними.
Хвойні букети
Однією з найпопулярніших альтернатив живим деревам в оселі на Новий рік є також ялинкові букети. Тобто використання хвойної гілочки замість цілого дерева. Таку гілочку можна прикрасити «дощиком» і кульками. А от дерево залишиться цілим.
Під час санітарних рубок лишається багато залишків дерев, які були відсіяні лісниками як нежиттєздатні. Такі дерева не годяться на продаж або для промисловості. Проте з їх гілок цілком можна зробити новорічні прикраси. Хвойні букети зручно розмістити в різних кімнатах, офісах, легше вписати у вибагливий інтер’єр.
Ялинка напрокат чи... під вікном
Ще одним варіантом, який поки що не дуже поширений в Україні, є оренда новорічної ялинки. Ялинка зростає у відповідній тарі у спеціальному питомнику, а на час святкування її можна орендувати і поставити в своїй оселі – справжню і живу.
Існує також „ситуаційний” варіант – прикрашання ялинки там, де вона росте. Це легко зробити, якщо, наприклад, ялинка знаходиться поряд з вашим будинком. Деякі обласні та районні центри прикрашають в якості центральної міської ялинки, ялинку, що росте просто перед міськрадою.
Окрім перелічених вище варіантів вирішення питання альтернативи новорічній ялинці, можуть бути й інші. Зокрема, – імпровізовані «ялинки», самотужки виготовлені з підручних матеріалів. Це може бути кольоровий папір, пластик чи тканина. Головне – підключити фантазію!
Тож для збереження лісових ресурсів землі давайте зробимо новорічний подарунок матусі природі, обравши максимально зручну для себе альтернативу живій ялинці!
Майя Заховайко для «Рідної країни»
