Так висловився президент НаУКМА Сергій Квіт, коментуючи порталу «Рідна країна» нову редакцію законопроекту «Про вищу освіту», який було виставлено на сайті Міносвіти для «громадського обговорення».

Нагадаємо, що законопроект «Про вищу освіту» Міносвіти підготувало у 2010 році. Документ узаконював проведення зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО), прийом до ВНЗ на підставі сертифікату ЗНО, середнього балу атестата і вступного іспиту. ВНЗ в ньому класифікувалися за кількістю студентів денної форми навчання: університет — не менше 10 тис., академія — 3 тис., коледж — 1 тис. Плату за контрактне навчання передбачалося збільшувати щороку на коефіцієнт інфляції. Нововведення, що пропонувалися у проекті закону, викликали акції протесту з боку студентства, після чого прем`єр-міністр Микола Азаров доручив міністру освіти і науки Дмитру Табачнику допрацювати документ.

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту N 62-оп від 03.03.2011 р. затверджено персональний склад експертної робочої групи, яка у двомісячний строк має доопрацювати проект Закону України «Про вищу освіту» (нова редакція) з урахуванням зауважень і пропозицій, що надійшли до Міністерства під час обговорення його основних положень. До роботи в експертній комісії міністр освіти і науки, молоді та спорту запросив і Сергія Квіта, доктора філологічних наук, професора.

— Сергію Мироновичу, яким чином відбувається робота експертної групи?

— Відбулися перші збори. Там прозвучало наступне: щоб протягом тижня всі надсилали свої пропозиції. І я надіслав їх в міністерство на електронну пошту і звичайним листом. Тепер протягом тижня вони мають зібрати всі пропозиції та внести їх в законопроект. А далі будуть наступні наші збори. МОНМС налаштоване дуже швидко провести законопроект через Верховну Раду, тому я особисто досить іронічно налаштований до таких термінів. Свої пропозиції що до цього документу я вже вніс.

— Які зміни відбулися з часу появи попереднього законопроекту, що залишили?

— Я вважаю, що цей законопроект безнадійний, його не можна виправити. 9 грудня минулого року я проводив прес-конференцію, де критикував попередню версію. У новій редакції нічого принципового не змінилося. І, головне, що цей закон не розглядає університетську автономію як головну засаду для розвитку ВНЗ. Це його головна вада. І всі розмови у тексті про автономію чи інтеграцію науки та освіти – не більше, як порожні слова.

— Проте, є все ж позитивні зрушення, як, наприклад, відміна класифікації ВНЗ за кількістю студентів.

— Дійсно, це той критерій, проти якого я протестував, бо його не існує ніде у світі. Так, у новій версії зникла умова про кількість студентів, але виникла інша кількісна ознаку – 12 спецрад по захисту дисертацій. Така вимога також, на мою думку, не може вважатися адекватною для визначення типів вищих навчальних закладів. Якщо ми декларуємо запровадження третього циклу освіти, як є в Західній Європі та усьому світі – рівень PhD, тобто, доктора філософії, одночасно має запроваджуватися вся система підготовки кадрів вищої кваліфікації. А система ця передбачає структуровані докторські програми. На сьогодні вони створені тільки в НаУКМА і є дуже дорогими.
Це перші сім програм за західним зразком, які передбачають чотири роки інтенсивного навчання. Тому, якщо ми переходимо до європейського рівня освіти, нам потрібно запровадити всю відповідну систему підготовки. У законопроекті, про який ми ведемо мову, «кандидат наук» просто був формально замінений на «доктора філософії» і все. Такі «реформи» нікому не потрібні.

— Тоді й доцільність збільшення терміну навчання в аспірантурі можна поставити під сумнів?

— Збільшення терміну навчання в аспірантурі є доцільним кроком, адже нам потрібно запровадити підготовку доктора філософії, що є найвищою ланкою у вихованні кадрів вищої кваліфікації. На Заході вище доктора філософії нічого немає, а рівень і впливовість науковця залежить від його публікацій. Тому, як правило, підготовка доктора філософії включає в себе 2 роки магістратури і 4 роки докторських програм. Разом виходить 6 років — саме за цей час готується кваліфікований науковець.

— А що відбувається у нас?

— У нас знову пропонується пострадянська аспірантура, де не здійснюється власне навчальний процес. Потрібно лише кілька разів прийти і «підмахнути» формальні папірці, де будуть зазначені іспити з філософії, іноземної мови та спеціалізації. Це все – формальні умови. Окрім інтенсивного навчального процесу на докторських програмах PhD, у Могилянці (як і у всіх західних університетах) висувається багато інших вимог, наприклад публікації в міжнародних реферованих виданнях, участь у міжнародних конференціях та виступи із своїми доповідями англійською мовою, участь у міжнародних дослідницьких групах тощо. Тут взагалі не передбачається постійно діючих спецрад по захисту дисертацій. Спецради збираються один раз, на захист кожної конкретної теми. Добираються фахівці з різних університетів (вітчизняних і закордонних), компетентних у заявлені проблематиці. Це зовсім інша система, на жаль, не передбачена у згаданому законопроекті. В ньому наша пострадянська аспірантура збільшується на один рік і все. Сенсу немає ніякого.

— Якщо говорити про студентів, то чи змінилося щось для них у новій редакції закону?

— В законі укладачі зберегли умову про збереження тих 0,5% коштів, які мають витрачатися зі спецфонду на студентське самоврядування. Ця умова збережена, і це те, що вимагали студенти.

— А майбутні студенти отримали роз’яснення, що являє собою так званий «середній бал ВНЗ» як одна з умов вступу?

— Правила прийому щорічно регламентуються наказом міністра освіти про умови вступу до вишів. На підставі цього наказу вищі навчальні заклади формують свої правила прийому. Насправді, цей вступ при будь-якому законі буде залежати більшою мірою від таких наказів міністра. На правила та норми вступу можна по-різному впливати саме цим наказом. Що таке «середній бал ВНЗ», мені сказати важко, це потрібно питати у міністерства.

— Можливо, громадське обговорення дасть відповіді на подібні питання?

— Громадське обговорення не матиме ніякого ефекту, тому що вже багато обговорюється, критикується, а міністерство не реагує на критику цього законопроекту.

— Які перспективи ухвалення цього документу?

— Я сподіваюся, що його не буде схвалено. До речі, чомусь зовсім не береться до уваги законопроект Юрія Мірошниченка. Хоча саме цей документ ідеологічно стоїть на засадах університетської автономії, він більш прогресивний. Наша експертна група має працювати над створенням третього законопроекту, який увібрав би кращі риси і з першого, і з другого. Але насправді, коли ми зібралися цією робочою групою, то розглядався лише проект «Луцького-Табачника»…

Наостанок Сергій Миронович люб’язно надав свої рекомендації щодо законопроекту «Про вищу освіту», які були надіслані у формі листа для ознайомлення Директорові Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Ярославові Болюбашу.

«Шановний Ярославе Яковичу!

Цей лист містить зауваження і пропозиції щодо розробки нового Закону України «Про вищу освіту» в рамках новоствореної експертної групи. Спочатку деякі концептуальні зауваження.

По-перше, зважаючи на те, що експертна група, створена Наказом МОНМС від 3-го березня 2011 р., має узгодити два запропоновані народними депутатами України законопроекти «Про вищу освіту» (реєстраційні номери 7486 і 7486-1) між собою, мені незрозуміло чому під час засідання цієї експертної групи 11 березня 2011 р. без обговорення взято за основу лише законопроект 7486-1. Адже законопроект 7486, зареєстрований представником Президента у Верховній Раді Мірошніченком Ю.Р., містить позитивні новації, особливо цікаві з погляду впровадження сутнісних реформ в системі вищої освіти.

По-друге, Ярославе Яковичу, під час першої зустрічі нашої експертної групи 11 березня 2011 р. Ви висловили своє бачення реформи вищої освіти в такий спосіб, що НаУКМА з класичного університету має перетворитися на академію. У зв’язку із цим нагадую Вам, що наш університет готує фахівців за 19 спеціальностями з усіх галузей знань. За підсумками 2010 р. (цитую за своїм річним звітом), НаУКМА був так представлений в університетських рейтингах:

1. Рейтинг «Компас-2010», за результатами опитування  представників
компаній-роботодавців, експертів і випускників ВНЗ. НаУКМА посідає загальне четверте місце, зокрема за напрямами:
— 2 місце з бізнес-економічних спеціальностей
— 3 місце з юридичних спеціальностей
— 5 місце з інформаційних технологій.

2. Зведений рейтинг видань «Корреспондент» та «Комментарии»
(травень 2010 р.), за результатами оцінки якості підготовки випускників. НаУКМА посідає:
— 2 місце за підготовкою фахівців з управління персоналом, адміністративного персоналу, маркетингу та PR
— 3 місце з економіки та фінансів, юридичних спеціальностей
— 4 місце у сфері продажу
— 8 місце з інформаційних технологій.

3. Рейтинг працедавців журналу «Деньги» (березень 2010 р.) серед вищих
навчальних закладів України НаУКМА посідає:
— 1 місце з підготовки спеціалістів у гуманітарній сфері
— 2 місце з юридичних спеціальностей
— 3 місце з економічних спеціальностей.

4. Світовий рейтинг університетів Webometrics (січень 2010 р.) серед 18 тисяч
університетів позиція НаУКМА – 2055 (порівняно з липнем 2009 – підняття більш як на
тисячу позицій).

5. Європейський рейтинг університетів Webometrics (проводиться за національною ознакою) – 2 місце серед 18 українських університетів.

6. USETI (Програма сприяння зовнішньому тестуванню в Україні) провела аналіз
вступної кампанії 2010 р. в Україні за матеріалами системи «Конкурс». НаУКМА визнано лідером серед 525 вузів країни:
— за загальним конкурсом – 8,06 заяв на місце
— за середнім балом ЗНО —184, 91 (з відривом у 12 балів)
— за середнім балом атестату – 185, 88.

До того ж, НаУКМА – це єдиний український університет, який відкрив перші сім структурованих докторських програм (PhD). Наведена мною інформація свідчить про недостатню обґрунтованість ранжування українських ВНЗ, що було запропоноване у представленій учасникам експертної групи новій версії законопроекту МОНМС.

По-третє, на мій погляд, новий законопроект повинен не так регламентувати кожен крок ВНЗ, як відкривати для них нові можливості, за принципом: «дозволено все, що не заборонено». Нова версія законопроекту навпаки, свідчить про те, що діяльність українських ВНЗ відбуватиметься за принципами жорсткого централізованого управління. Окремі поступки на шляху поглиблення самоврядності, які були зроблені, не носять системного характеру. Тобто запропонований МОНМС законопроект надалі перекреслює ідею університетської автономії, принаймні у тому вигляді, в якому вона розуміється у країнах Європейського Союзу та Північної Америки. У свою чергу, така позиція МОНМС унеможливлює створення якісних українських університетів, конкурентоздатних на міжнародній арені.

По-четверте, згадана нова версія законопроекту вміщує окремі положення, що лише за формою нагадують нам про Болонський процес та євроінтеграцію української системи науки й освіти. Натомість за змістом вітчизняні університети надалі залишатимуться пострадянськими. Зокрема замість декларацій потрібно вжити реальних кроків в напрямку інтеграції науки та освіти.

Вважаю, що запропонований учасникам експертної групи оновлений проект Закону України «Про вищу освіту» потребує суттєвого доопрацювання, а подекуди – повної концептуальної зміни підходів.

Тепер конкретні пропозиції:

1. Викласти ст. 5 у такому вигляді: «Мовою навчання у вищих навчальних закладах України є державна мова», оскільки запропонована МОНМС редакція суперечить Конституції України.

2. Вилучити із ст. 6 рівень молодшого бакалавра, оскільки він розмиває перший цикл освіти. Визначення «молодший спеціаліст», присутнє у попередній редакції законопроекту (хоч також не ідеальне, адже цей рівень не відноситься до вищої освіти), більше відповідає європейським і світовим стандартам.

3. Уточнити в ст. 7 «Освітньо-кваліфікаційні і освітньо-наукові рівні вищої освіти» п. 6, що здобуття освітньо-наукового рівня доктора філософії водночас передбачає здобуття наукового ступеня «доктора філософії».

4. Вилучити із ст. 7 «Освітньо-кваліфікаційні і освітньо-наукові рівні вищої освіти» п. 7, що стосується доктора наук як певного освітньо-наукового рівня, адже відповідної освітньо-наукової програми, необхідної для його здобуття, не може існувати в принципі.

5. Питання регулювання здобуття наукових ступенів доктора філософії та доктора наук перенести до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», адже саме там їхнє логічне місце.

6. Додати до ст. 7 уточнення про те, що студент при переході з одного циклу вищої освіти на інший має право змінювати напрями навчання (це відповідає Болонському принципові завершеності кожного циклу освіти, а також є узвичаєною практикою в усіх університетах світу).

7. Вилучити ст. 13 «Переліки спеціальностей вищої освіти» як таку, що зазіхає на академічну автономію ВНЗ, повністю унеможливлюючи міждисциплінарні програми.

8. Вилучити із ст. 14 «Стандарти вищої освіти» пп. 6-10. Поняття державної складової стандартів вищої освіти має бути скасоване як посттоталітарний рецидив. Відповідальність за розробку стандартів слід покласти на ВНЗ, наукові установи та працедавців, безпосередньо пов’язаних із запитами ринку та потребами національної економіки.

9. Із ст. 23 «Типи навчальних закладів» зняти вимогу наявності 12 спеціалізованих вчених рад, оскільки вона, з одного боку, звучить в контексті підміни понять (захисти дисертацій на здобуття наукового ступеня «доктор філософії», або PhD, відбуваються в усьому світі за принципами створення одноразових рад, під кожну конкретну тему, тому головним критерієм тут має виступати не наявність спецрад, а наявність структурованих докторських програм, які повинні замінити такий анахронізм, як пострадянські аспірантури і докторантури), з іншого – є нічим іншим, як завуальованим кількісним показником, оскільки в невеликих за розмірами університетах, згідно з існуючими вимогами, не може бути багато спецрад по захисту дисертацій.

10. До ст. 24 «Національний вищий навчальний заклад», п. 1, додати вимогу присутності ВНЗ у певних національних чи міжнародних університетських рейтингах, а також вимогу періодичного підтвердження своїх позицій у таких рейтингах, що визначатимуться спеціальною постановою Кабінету міністрів України.

11. До ст. 24, п. 2 додати право ВНЗ створювати власні одноразові спеціалізовані вчені ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня «доктор філософії» (PhD).

12. До ст. 24, п. 3 додати (конкретизувати) право університету приймати остаточне рішення про присудження наукових ступенів, присвоєння вчених звань та визнання закордонних дипломів про вищу освіту і наукові ступені. Це право має належати до прерогативи Вчених рад ВНЗ.

13. До ст. 27 «Принципи управління вищим навчальним закладом», п. 2 додати право університету самостійно формувати та затверджувати власний штатний розпис у межах фактичного фінансування.

14. До ст. 27, п. 2 додати право ВНЗ створювати свої навчальні і наукові підрозділи на підприємствах, в організаціях, установах, інститутах (які не входять до системи МОНМС) та спільно з ними.

15. До ст. 27, п. додати право ВНЗ створювати власні форми та обсяги морального і матеріального заохочення працівників.

16. Додати до ст. 45 «Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах», відрахування за плагіат.

17. Уточнити пп. 4 і 8 ст. 65 «Фінансування вищих навчальних закладів» таким чином: «ВНЗ має право самостійно розпоряджатися всіма надходженнями в межах свого статуту, чинного законодавства та згідно з принципами університетської автономії. Використання цих надходжень не можуть регламентуватися КМУ та уповноваженим органом державної влади».

18. До ст. 65 додати право ВНЗ залучати інвестиції, у т.ч. іноземні.

З повагою,
Президент НаУКМА Квіт С.М.»

Розмовляла Юлія Кондрацька, «Рідна країна»