Всеукраїнська акція «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» триває. Цього разу учасники прес-туру ознайомилися «з чудесами» Вінниччини, яка представлена в проекті двома об’єктами: палацом Потоцьких у Тульчині та палацом Грохольських-Можайських у Вороновиці.
За словами ініціатора акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци», заступника Голови ВР Миколи Томенка, обидва палаци є доволі перспективними об’єктами для туру вихідного дня. І хоча ці будівлі потребують значної реконструкції, в них є всі шанси гідно представити Вінницьку землю в проекті українських палацових чудес».
Тульчинський Версаль
Подолавши відстань в понад 300 км, київські журналісти опинилися перед воротами палацу Потоцьких в місті Тульчин. І хоча нині ліве й праве крило цієї колись величної будівлі перебувають у напівзруйнованому стані, палац вражає своїми розмірами і величчю.
палац Потоцьких в Тульчині
Побудований у 1782 році у стилі класицизму французьким архітектором Ля Круа, двоповерховий палац Потоцьких був одним з найбільших маєтків у Європі, а сам польський рід вважався в ті часи дуже вельможним і впливовим у Польщі.
23-літній граф Станіслав-Фелікс Потоцький, який вирішив перенести в Тульчин свою резиденцію, влаштував справжнє «будівництво століття». Палац назвали «тульчинським Версалем» або «Королівством тульчинським».
Великий за розмірами палацовий ансамбль нагадував літеру П, відкриту на місто. Покрівля палацу була з міді, яку в урочисті дні натирали до золотого блиску, щоб було видно здалека. Головний корпус з його великими залами довжиною 68 метрів обігрівався двома камінами з рожевого мармуру. Стіни були подвійні, у проміжках проходило тепле повітря – така велика була батарея. Під підлогою проходили каналізаційні канали, вимощені цеглою, які відводили нечистоти під землю далеко за межі парку.
За часів Станіслава-Фелікса Потоцького палац був дуже розкішним і пишним: позолота і витончена ліпнина, шикарні меблі, стіни прикрашені полотнами пензлів видатних Рафаеля і Рембрандта (до речі, три картини з Тульчина знаходяться сьогодні в паризькому Луврі).
Голландський дизайнер Меркс ретельно продумав інтер’єрне рішення кожної зали. Палац приймав найвідоміших осіб того часу і бали, що проводились тут, не поступалися своєю організацією кращим європейським святам.
Славився палац і бібліотекою, кількість томів якої сягала 17 тис. Окрім того, Потоцький був завзятим колекціонером, маючи зібрання рідкісних античних монет, срібних сервізів, скляних кубків та інших дорогих речей.
Та не лише величчю палацу вражав гостей Потоцький. Не меншої уваги заслуговував і прекрасний парк «Хороше», який вважають «онуком» уманської «Софіївки». Адже саме для коханої дружини Софії Святослав Потоцький намагався облаштувати їх якомога вишуканіше.
«Хороше» був закладений навколо тульчинського палацу у 1780-ті роки. В ньому переважали сосни та італійські тополі, була тут і своя мережа каналів і ставків. Галявини парку прикрашали альтанки, фонтани, мармурові скульптури і розкішні купальні. У парку постійно звучала музика, відбувалися танці, розваги.
За свідченням сучасників Потоцького, які бували в нього в гостях, палац ніби був створений для відпочинку і розваг. І хто збирався приїхати сюди на кілька днів – часто залишався на кілька місяців. Ще б пак! Розважити гостей Потоцький мав чим. При палаці навіть був театр, в репертуарі якого налічувалось 5-7 опер та 2-3 концерти.
Акторів Потоцький купив в Італії. Разом із відомими артистами грали на сцені й талановиті місцеві селяни. У Тульчині Станіслав-Фелікс приймав польського короля Станіслава Августа, другу персону в Російській імперії – князя Григорія Потьомкіна, видатного російського історика Миколу Карамзіна.
З 1796 року у палаці мешкав уславлений полководець Олександр Суворов, призначений командувачем Південно-Західної армії. Кажуть, саме тут він написав відому книгу «Наука перемагати». А популярний в той час польський поет Станіслав Трембецький (його вважав своїм учителем Адам Міцкевич) написав у Тульчині один із найбільших своїх творів — поему «Софіївка».
За історичними матеріалами, багатство Потоцького прирівнювали до імператорського. Він був одним із найбагатших людей XVIII століття. Ніхто не міг пояснити походження його скарбів. Існують легенди, що на нього працювали закордонні алхіміки, і все багатство, яке Потоцький мав, зберігалося в Тульчинському палаці. Інші дослідники припускають, що граф оточив палац підземними ходами, але золота й коштовностей там не ховав.
Лівий флігель палацу, який на сьогодні законсервований і потребує капітального ремонту
На жаль, у ХХ ст. палац Потоцьких занепадає. Усі свої коштовності: меблі, картини, посуд – нащадки польських вельмож вивезли за межі України. З 1984 року в палаці розміщується Тульчинське училище культури, а сама будівля й, особливо, лівий флігель потребують капітальної реконструкції й ремонту.
Палац-музей авіації й космонавтики
За 20 км від Вінниці на гостей невеличкого селища Вороновиця чекає інший учасник акції «7 замків України» – палац Грохольських-Можайських. Менший за розмірами, ніж тульчинський палац Потоцьких, ошатна будівля у Вороновиці все ж може скласти йому конкуренцію. Передусім, ліпниною на стелі в двох залах палацу, яка збереглася в прекрасному стані до наших днів.
Парадна зала у Вороновицькому палаці, де зараз музей авіації
Історія цього ошатного палацу налічує майже 240 років. У середині ХVIII Вороновиця стала власністю польського магната Михайла Грохольського, і зоставалась в цій сім'ї понад 100 років.
Триповерховий палац, побудований у 70-х рр. XVIII ст.,став центром композиції маєтку. Розташований на найвищій точці місцевості, своїми широкими напівовальними крилами будинок ніби «обіймав» тих, хто наближався до палацу. По периметру крила обрамляє орнамент із гірлянд плодів і квітів, який чергується з бичачими черепами — мотив далекого язичного минулого, який символізує могутність і процвітання роду Грохольських.
Загальна площа приміщення будинку 2500 м кв. В приміщенні розташовано 43 кімнати: 1-й поверх — вестибюль, гардероб, прийомна, служби. 2-й поверх — парадні кімнати, їдальня, кабінети, бібліотека. 3-й поверх — жилі кімнати, приміщення для прислуги. Найбільш парадними і багато оформленими були зали другого поверху південного крила, де зберігся скульптурний декор стелі (тепер тут розташований музей авіації та космонавтики).
Палац потопав у парку, закладеного наприкінці ХVІІІ ст. У французькому стилі. Нині від нього, на жаль, майже нічого не залишилось.
Ліве крило Вороновицького палацу
Останнім власником вороновицького маєтку з роду Грохольських виїжджають в Австрію в кінці ХІХ ст.
У 1869 р. Будинок купує Микола Федорович Можайський, однак згодом тут оселяється його брат Олександр Можайський — майбутній винахідник планера. Він прожив в помісті з 1869 по 1876р.
За період життя у Вороновиці Олександр Федорович проводив досліди з птахами, вивчаючи умови горизонтального польоту, моделював велетенські повітряні змії. Саме в цьому маєтку Можайський виготовляє свою першу модель повітроплавального снаряду і вперше випробовує модель літального апарату.
Оригінальна ліпнина стелі, якій понад 200 років
У 1971 році в колишньому маєтку Грохольських-Можайських розміщується музей історії авіації й космонавтики. Нині це державний музей історії авіації та космонавтики України, який розповідає про розвиток вітчизняної авіації від перших літальних апаратів до реактивних літаків і польотів космічних кораблів.
Інші зали палацу займає школа. Таким чином маєток продовжує жити для дітей та відвідувачів музею.
В акції може з’явитись нова номінація
Відвідавши обидва палаци Вінниччини, ініціатор всеукраїнської акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» віце-спікер ВР Микола Томенко відзначив, що держава має звернути увагу на ці прекрасні об’єкти історії й архітектури. Та й без допомоги інвесторів не обійтись, додав він.
Більше коштів і зусиль для відновлення потребує палац Потоцьких, аби він став справді туристичним місцем, а не лише приміщенням для навчання. «Такі об’єкти, як тульчинський палац, потребують фінансування на державному рівні та допомоги інвесторів. Тому потрібне спільне рішення і згода на те, щоб, можливо, інвестор міг зробити з частини палацу Потоцьких готельний комплекс. В такому випадку цей палац і парк мають шанс на відродження», — зазначив заступник Голови ВР.
Ініціатор акції Микола Томенко
При цьому він зауважив, що інвестори можуть бути різних національностей, зважаючи на історичну полінаціональність містечка Тульчин.
Говорячи про вороновицький палац Грохольських-Можайских, Микола Томенко зауважив, що цей об’єкт легше відновити, зважаючи на його розміри та стан. «Об’єкт у Вороновиці є об’єктом високого ступеня готовності для відвідування туристами, але необхідно відновити його зовнішнє оздоблення. Це можуть зробити лише фахівці київського рівня», — зауважив Микола Томенко.
Він також запропонував в рамках акції «7 чудес України» запровадити ще одну номінацію — «7 історичних об’єктів, які не збереглися, але залишаються в історичній пам’яті». За його словами, Вінниччина також могла б представити свого номінанта, адже на її території залишився фундамент козацької фортеці, яку Михайло Старицький описав в «Обороні Буші».
Довідка
Всеукраїнська акція «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» стартувала у 2010 році і є третім етапом акції «7 чудес України». Основною метою цього проекту є своєрідна інвентаризація пам’яток , розкриття їх історико-культурного потенціалу і встановлення перспектив залучення у музейно-екскурсійну, готельну й туристичну сфери. Кінцевим же результатом проведення цієї акції стане розробка комплексної стратегії підтримки, реконструкції та відновлення архітектурно-історичних пам’яток за рахунок коштів Держбюджету, місцевих бюджетів, а також грошей приватних осіб.
На сьогодні в акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» беруть участь 138 об’єктів. До 24 серпня 2011 року планується оголосити фіналістів акції. А переможців буде визначено 1 грудня цього року шляхом експертного та Інтернет-голосування.
Майя Заховайко, «Рідна країна»
Фото автора
