У Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту дали роз'яснення, щодо неправомірності вимагання окремими університетами грошей від студентів-випускників, які здобули освіту за рахунок бюджетних коштів, але не відпрацювали три роки за місцем призначення.

«Будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, тому що відсутні правові механізми, які б зобов'язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання», — йдеться у повідомленні прес-служби.

У Міносвіти зазначили, що за результатами перевірок Контрольно-ревізійного управління протягом 2010—2011 років щодо порядку працевлаштування випускників, які навчалися за кошти державного бюджету, до відомства надходять запити від керівників вищих навчальних закладів, яким нараховані мільйонні штрафи за неефективне використання коштів державного бюджету.

«Проблемними питаннями стали відсутність стовідсоткового обов'язкового відпрацювання випускниками протягом трьох років у державному секторі економіки або їх працевлаштування у приватному секторі. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту надано роз'яснення керівникам вищих навчальних закладів, у яких висловлено позицію, що ґрунтується на правових засадах і гарантіях, встановлених Конституцією України та законами України», — йдеться у повідомленні.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» основним завданням, що стоїть перед вищими навчальними закладами, є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Цей закон не містить умов про обов'язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Не зазначено у законі й те, що вищий навчальний заклад зобов'язаний гарантувати випускникові його працевлаштування, в обов'язки вищого навчального закладу входить сприяння працевлаштуванню своїх випускників.

Враховуючи сучасні умови розвитку економіки України, у тому числі, значне зменшення державного сектору (від 0% до 30%, залежно від галузі економіки) керівництво вищих навчальних закладів, за умови відсутності запитів від державних підприємств, установ та організацій, може сприяти працевлаштуванню випускників на підприємства, установи та організації інших форм власності, оскільки вони теж є платниками податків і вносять внесок у розвиток економіки країни.