chrome firefox opera safari iexplorer

У кримських музеях і заповідниках — тотальна зміна керівників

12 червня 2011 о 07:54

Тотальна зміна керівних кадрів в автономії на своїх — «донецько-макіївських», торкнулася і сфери гуманітарної, але тут приплив має київський відтінок і податкову спеціалізацію, пише «Дзеркало тижня».

Причина проста: віце-прем’єр Криму Катерина Юрченко, яка в уряді курирує і економічний блок, і культуру, а також є міністром економрозвитку та торгівлі, довго працювала в ДПАУ. Перед призначенням у Крим була радником голови податкової адміністрації України, а перед тим обій­мала різноманітні посади в її департаментах.

«Зміцнення» керівництва найбільш привабливих туристичних об’єктів та архітектурних пам’яток Криму кадрами, які доти нічого спільного з цією сферою не мали, почалося в лютому. Першою ластівкою стала новий директор Лівадійського палацу-музею Світлана Моска­ленко. До цього призначення, починаючи з 1999 року, вона працювала директором ДП «Центр професійного навчання» Державної податкової адміністрації України.

Недавно стало відомо про призначення заступників директорів ще двох інших візитних карток Криму — Бахчисарайського історико-культурного заповідника, до якого належить Ханський палац, і Алупкінського палацово-паркового музею-заповідника (у його складі два палаци — Воронцовський і Массандрівський, а також пам’ятка-парк).

Вакансій не було — посади заступників з фінансово-економічних питань засновані спеціально, а призначення в республіканські підприємства зроблені згори: викликали директорів і відрекомендували їм їхніх заступників. У Бахчисарайському заповіднику працюватиме колишній співробітник держохорони, який має досвід організації охоронних структур у Донецьку. А в Алупці — колишній співробітник податкової адміністрації.

Окрема лінія — працевлаштування в малознайомій сфері діяльності, але тісно знайомих із міністром культури України Михайлом Кулиняком братів Турів. Про скандальний далекоглядний план перепідпорядкування палаців-музеїв рескомітету з охорони культурної спадщини Криму невдовзі після того, як його очолив Сергій Тур, «ДТ» докладно писало в грудні минулого року («Який такий павлін-мавлін? Не бачиш — ми їмо?» «ДТ» №46 від 11.12.2010 р.).

Там-таки викладено історію бізнес-зв’язків міністра і його протеже в кримському уряді, причому цей бізнес зовсім за профілем нинішньої діяльності чиновників, а нафтовий. У тих-таки нафтотрейдерських структурах, заснованих М.Кулиняком та С.Туром, керівником, почергово зі старшим братом, працював і Денис Тур.

Віднедавна він обіймає посаду керівника... національного заповідника «Херсонес Таврійський». Поки що — у статусі в.о. директора. Призначення, як повідомив Михайло Кулиняк, відрекомендовуючи нового керівника колективу заповідника, — у найближчий тиждень.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути