chrome firefox opera safari iexplorer

Рівненські козачата «взяли штурмом» Дерманський монастир

25 липня 2011 о 18:35

18-24 липня відбувся мандрівний табір Дитячого козацького товариства Рівненщини. Таборування проходило за маршрутом Могиляни-Острог-Межиріч-Новомалин-Дермань.

Протягом семи днів три десятка козачат під керівництвом наставників та інструкторів козацького бойового мистецтва «Спас» пройшли пішки близько 50 кілометрів.

Найбільш складною та довгою стала ділянка Вельбівне-Остріг-Межиріч, яку було подолано на другий день. Маршрут руху пролягав через замок князів Острозьких, куди діти завітали на екскурсію. Найбільше захоплення у підлітків викликали розповіді про привидів Гальшки та Анни-Алоїзи Острозьких, про підземні ходи, в яких могли розминутися два вози та про мільйонні статки князів.

З усіх відвіданих замків найбільше зберігся Межиріцький монастир. Його стіни, з бійницями для гармат, захоплюють своїми правильними прямокутними формами. Наставники розповіли козачатам, яким чином монастирські мури ставали неприступними і як монахи могли тримати оборону від нападників. Не менше захоплення у дітей викликали залишки земляних валів, північна сторона яких має довжину близько вісімсот метрів. Поблизу Межиріча табір простояв майже дві доби і діти мали можливість відпочити та покупатися в місцевому ставку та річці Вілія.

Наступною стоянкою стали околиці Новомалина, давня назва якого — село Глухе. Місцевий замок був збудований на початку ХІV століття і зруйнований під час Другої світової війни, тим не менше залишки стін дають можливість уявити його первісний вигляд та розміри. Водночас, стає сумно, коли місцеві мешканці не знають історії свого села і нічого не можуть розповісти гостям. І це в той час, коли Новомалинський замок є дуже цікавим для туристів.

Маршрут до Дерманя пролягав через Бущу. Місцеві мешканці давно не бачили там туристів, можливо, саме завдяки цьому допомогли підвести речі під гору на околицю села. А кінцева стоянка маршруту була розташована в садку музея-садиби „Ремісничий хутір Плугаки”. Цей музей був створений за фінансової підтримки Фундації імені князів-благодійників Острозьких.

Господар садиби розповідає цікаву легенду про походження житла: «Хату придумав чорт, щоб ховатися в ній від дощу, холоду та спеки. Але нечистому не хватило розуму прорізати у стінах вікна. Довго в темноті він не витримав, відтак віддав споруду Богові. Господь прорізав у стінах три вікна, через них у хату потрапило світло. Всевишній віддав хату людині, щоб полегшити її життя». Господар двохсотлітньої хати Микола Огороднік зустрів гостей у лляному вишитому одязі та солом’яному брилі. Його розповідь про традиційне українське житло викликала велике захоплення у дітей і сколихнула спогади про глибоке дитинство у наставників.

А після обіду бажаючі вирушили до Дерманського монастиря. Найбільше козачат зацікавили вали та залишки оборонних мурів. Усі присутні хлопці і одна дівчинка вирішили спробувати «взяти штурмом» фортецю. Для цього вони просто побігли на вершину валу. Звичайно, що з першої спроби подолати крутий тридцятиметровий схил змогли лише двоє з них. Решта змушена була робити кілька спроб. А після того, наставники їм пояснили, що штурм фортеці відбувався в бойовому обладунку, під постійним обстрілом захисників. А з собою потрібно було нести ще й драбину…

Останню ніч таборування козачата ділилися враженнями та згадували найцікавіші місця.

На ранок почали збиратися до Рівного, а додому так не хотілося…

Для багатьох ця мандрівка стала справжнім випробовуванням, яке вони з честю витримали. Найкраще себе проявили дівчата, тому вони були нагороджені грамотами за витривалість та мужність.

Це таборування відбулося за сприяння Фундації ім. князів-благодійників Острозьких та фінансової підтримки відділу у справах сім’ї та молоді Рівненської ОДА.

Додав Віктор Пражмовський

19 квітня

Інші дати
Мар’ян Крушельницький
1897 – український актор, режисер. Один із фундаторів українського театру.
Розгорнути
Народився Марко Бараболя (Рознійчук Іван Федорович)
(1910, с.Ділове Закарпатська область - 1945) - український письменник-сатирик, «королем закарпатського гумору» називали його сучасники.
«Не сумуйте, полонини ! Засихайте, сльози! Зацвітайте, черемшини! Смійтесь, верболози» (Марко Бараболя)
Розгорнути