chrome firefox opera safari iexplorer

Знайдений печерний монастир на Луганщині датується XVII ст

13 січня 2012 о 09:38

Експерти Інституту археології Національної академії наук України визначили, що знайдений раніше Преображенський печерний монастир на території села Наугольне Сватовського району Луганської області побудовано в XVII-XVIII століттях.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Луганської обласної ради, відповідний висновок експерти зробили після відвідин монастиря наприкінці грудня минулого року.

У висновку йдеться про те, що об'єкт культурної спадщини – печерний монастир — може бути інтерпретований як частина підземного комплексу культового призначення — печерного монастиря, аналогічного відомим монастирським комплексам XVII-XVIII століть в крейдяних обривах берегів річок Сіверський Донець і Оскол.

Експерти НАН з'ясували, що найдавніші з датованих написів, зафіксованих у печерному лабіринті, відносяться до 1813 і 1827 років.

«За місцевими переказами, печерний монастир біля села Наугольне був створений місцевими жителями наприкінці XIХ в. Також у печерах фіксуються сліди кількох перепланувань і добудов, тому попередньо їх створення слід віднести до другої половини XVII в. А добудову і реконструкцію — до початку-другої половини XIХ століття», — говориться у висновку експертів, розміщеному на сайті Луганської облради.

Голова облради Валерій ГОЛЕНКО запевнив, що влада допоможе науковцям відновити монастир.

«Дослідницькі роботи обов'язково мають бути продовжені. І у разі, якщо всі припущення вчених про історичну значущість об'єкту підтвердяться, ми обов'язково допоможемо і в його відновленні, і у відродженні печерного монастиря як серйозного духовного центру. Впевнений, він буде цікавий не тільки православним віруючим», — сказав він.

За словами заступника начальника управління культури і туризму Луганської ОДА Володимира ВИБОРНОГО, цього року археологи планують проводити розкопки в монастирі.

«За нашими даними, подібні до нього печерні комплекси є і в Новопсковському районі, а також на території Білокуракиного, Новоайдара, Луганська. Можливо, згодом нам вдасться всі їх включити в єдиний туристичний маршрут», — сказав В.ВИБОРНИЙ.

Печерний монастир на території села Наугольне Сватовського району Луганської області вперше було виявлено луганським художником Дмитром СЕРГІЄНКОМ у 2010 році.

У травні 2010 року, зібравши групу однодумців, він знайшов печерний монастир і повідомив про це луганську владу. 29 липня 2011 року було офіційно відкрито вхід до печерного монастиря, який назвали Преображенським.

Нагадаємо, що раніше висловлювались думки з приводу того, що монастир датується VIIІ — ІХ ст.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути