1 серпня 1913 року в грузинському місті Сурамі після довготривалої хвороби перестало битися серце всесвітньо відомої поетеси. Тіло Лесі Українки перевезли до Києва та поховали на Байковому кладовищі.
98 річниця з дня смерті цієї геніальної жінки на батьківщині пройшла майже непоміченою на державному рівні. Вже традицією стало те, що Україна згадує «великих» співвітчизників лише в оточенні близьких та небайдужих…
Вшанувати пам’ять Лесі України сьогодні на Байкове кладовище прийшли письменники, митці, відомі громадські та політичні діячі і звичайні шанувальники її таланту.
На поминальній панахиді, яку провів отець Володимир, була присутня делегація з батьківщини поетеси – Новоград-Волинського, віце-спікер українського парламенту Микола Томенко, відомі громадські діячі Борис Олійник та Микола Даневич, директор Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького Наталя Терехова, депутат Київради Олександр Бригинець та інші поціновувачі таланту відомої поетеси.
З нагоди річниці на Байковому кладовищі у Києві було впорядковано меморіал родини Косачів, а також відреставровано пам’ятник Лесі Українки.
Нагадаємо, що у минулому році на місці поховання поетеси було вчинено акт вандалізму: по всьому периметру пам'ятника знищено його декоративне оздоблення — бронзову гірлянду з лаврів та квітів, традиційний символ народної шани.
Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації, на жаль, спромоглося тільки на відновлення гірлянди в гіпсі, матеріалі недовговічному та нестійкому до атмосферних впливів.
Високопрофесійне проведення реставраційних робіт пам'ятника (відтворення бронзової гірлянди) виконав знаний скульптор, майстер по роботі з бронзою Володимир Щур (киянам добре відомі його роботи — пам'ятники Леоніду Бикову, Владиславу Городецькому, Олені Телізі; скульптурні зображення головних героїв п'єси М.Старицького «За двома зайцями» на Андріївському узвозі та ін.).
«Я не знаю, у кого піднялася рука вчинити таке безчинство над Лесею. Відновити пам’ятник було нескладно, я по фотографії зробив глиняний зліпок, а потім відлив у бронзі», — зазначив він на церемоній вшанування поетеси.
А відновленню первісного вигляду пам'ятки історії та культури в бронзі Музей завдячує допомозі небайдужих українців Миколи Томенка та Миколи Даневича.
Микола Томенко звернув увагу на те, що Україна повинна повчитися у Грузії поважати своїх великих українців. Віце-спікер нагадав, що є автором постанови про відзначення 140-річчя з дня народження Лесі Українки. «Незважаючи на прийняття цієї постанови, відзначення цієї дати відбулося в Житомирській, Волинській областях, натомість у Києві та на загальнонаціональному рівні відзначення цієї дати практично не було», — сказав він.
Водночас, Грузія з великою повагою ставиться до постаті Лесі Українки. Там і досі тривають заходи, пов’язані з річницею її народження. Так, за словами Миколи Томенка, який щойно повернувся з Грузії, де перебував з робочою поїздкою, школа у Сурамі оголосила 2011 рік роком Лесі Українки у Грузії.
«Сьогодні Леся Українка, безумовно, головна українська жінка у світоглядному сенсі, і я горжуся тим, що мені вдалося долучитися до захисту її пам’яті... Сподіваюся, що на 150-ту річницю від дня народження поетеси ми все ж таки спроможемося на академічне перевидання повного зібрання усіх її творів», — зазначив наостанок віце-спікер.
Юлія Кондрацька, «Рідна країна»
