На носі — три великі свята. Готуємо душу й оселю до Маковея (14 серпня), Преображення Господнього (19 серпня) й Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня). Або, як кажуть у народі, до Медового, Яблучного та Горіхового Спасів.
Наші предки вважали, що серпень віншує літню пору і зустрічається з осінню. Тож саме час очищатися духовно, постити (не ласувати яблуками та грушами), а потім справляти празники, густо примащені медом та пропахлі свіжими паляницями з маком.
Свята Маковея, Преображення Господнього й Успіння Пресвятої Богородиці наповнені предковічним символьним змістом.
Це вшанування старозавітних мучеників Маккавеїв, частка вічного щастя, яке буде нагородою кожному за вірність Богові, а також прощання Богородиці з усім земним («Успіння» означає не «смерть», а сон).
Колись до Яблучного Спасу газдині не вживали яблука та груші, доки не посвятять їх у церкві. За однією з версій, це був піст за втраченою дитиною, котра померла малою. Жінки вірили, що на тому світі Богородиця роздає діткам золоті яблука. Якщо мати скуштувала плід, дитина частування не отримає.
На свята селяни раділи з плодів своєї роботи. Після посту святили яблука, груші, мед, виноград (на Півдні), медові паляниці з муки нового врожаю. На Маковея газди обносили хату символічним охоронним колом зі свяченого маку. Також до церкви несли великі оберемки зела: барвінок, чорнобривці, дикий мак-«видюк», васильки...
Усі трави та квіти мали своє призначення. Так, відвар сон-трави пили від безсоння, васильками зцілювали запої, внутрішній жар, падучу, робили з них підстилки для небіжчиків, вінки для померлих дівчат тощо.
Після відправи люди частували одне одного, особливо дітей та старців, потім сідали за святковий родинний стіл і «розговлялися» свяченою садовиною (перед святами два тижні постили — спасівка). За столом примовляли: «Дай, Боже, й наступного году діждати». Також поминали померлих родичів.
Це третій день у році, коли небіжчики можуть зійти на землю. За народними віруваннями, треба згадати їх добрим словом, і покійники живих не турбуватимуть.
Отже, на чому зосередитися, готуючись до свят? Радить старший науковий співробітник Центру українознавства КНУ імені Тараса Шевченка Анатолій Ціпко:
— У місті можна дістати все необхідне. Селяни споконвіку збирають пучки зела для святіння й передають містянам. Я раджу зосередитися на суті, яку несуть у собі ці свята — спасіння. Свято називається «Преображення», але народ називає його Спасом — це і є ключова ідея. Для спасіння треба відповідно й поводитися, щоб було, як то кажуть, благо. Що ж до символів, то, святячи мак, люди образно охороняли своє побутове життя. Свячені яблука та мед символізували здоров’я — духовне й тілесне.
У Києві й неподалік свята можна буде зустріти в середньовічному парку «Київська Русь» (Медовий), Музеї народної архітектури та побуту «Пирогів» (на День пасічника 13—14 серпня тут куштуватимуть меди з усієї країни) тощо.
