chrome firefox opera safari iexplorer

Майстрині з усіх куточків країни показали сучасну ляльку-мотанку

05 серпня 2011 о 10:31

У пошуках сучасної автентики. У Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», заручившись підтримкою мистецьких сайтів в мережі Інтернет, шукали найкращих майстрів традиційної української ляльки-мотанки.

В арт-змаганні взяли участь три десятки майстринь з усіх куточків країни. На розсуд журі надіслали понад 80 робіт.

«Ляльку, яку ми представляємо сьогодні — важко назвати автентичною. Вона має єдиний автентичний момент — оцей хрест на обличчі. Решта — вона є авторська, сувенірна, подарункова, але вона має яскраво-виражені елементи національної ідентичності. Передниці, корсетки, вінки, запаски, очіпочки — все це зберігається. Це своєрідна комбінація реального жіночого вбрання із сувенірною, архаїчною лялькою», — каже Спілка майстрів народного мистецтва України Ігор Пошивайло.

Умови конкурсу прості: у роботі — лише натуральні тканини — льон, бавовна, оздоблення ручною вишивкою та прадавній символ сонця на обличчі ляльки. Автори кажуть — працювали натхненно, «з душею». Зізнаються — кожна лялька є уособленням їх внутрішнього світу. Вірять і в їх майже магічні якості, що колись закладалися пращурами.

«Вона символ жінки, символ матері і не просто це абияка жінка. Я навіть не можу це пояснити чому, але коли я навіть намагаюсь зробити ляльку таку селянку — вона в мене все одно виходить пані, або навіть коли з простої тканини роблю — з льону, чи полотна — вона в мене все одно получається святкова», — каже майстриня Алла Маркар’ян.

Майстрині зізнаються — готові радо ділиться секретами лялькарства з усіма бажаючими і запрошують на власні майстер-класи. Підкреслюють — лише власними руками, а не купуючи навіть у найкращих майстрів, можна створити справжній оберіг. Найяскравіші ж приклади традиційної ляльки-мотанки експонуватимуть у музеї протягом усього серпня.

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути