В селищі Сатанів, Городоцького р-ну, що на Хмельниччині, біля мурів середньовічної міської брами відкрито пам’ятний знак «В пам'ять усіх захисників Сатанова». Його встановлено на честь представників найбільших громад, які колись тут жили і пліч-о-пліч, боронили рідне місто: української, польської та єврейської.
Відповідно, написи на зроблено трьома мовами.
Свого часу Сатанів був прикордонним містом між християнським світом та Оттоманською Портою, а тому постійно піддавався татарським та турецьким нападам. Коли ворог підходив до стін міста воїни усіх сатанівських громад виходили до бійниць обороняти свій рідний дім. Про ті неспокійні часи й досі нагадують руїни замку (XIV- XVIII ст.), Свято-Троїцький монастир, який відрізняється від фортеці хіба що хрестами на вежах та, вже згадана міська брама.
Невеличкий замок нагадує, навіть, єврейська синагога оборонного типу (XVI ст.). Колись на її даху стояла гарматна батарея, а сама вона була важливим вузлом загальноміської оборони. Про ті неспокійні часи є й німе свідчення на старому єврейському цвинтарі. На одному з надгробків XVII зазначено, що похований загинув у брамі міста під час битви з «тугаримами» (тобто турками).
Ідея встановити пам’ятний знак народилася в середовищі місцевих краєзнавців. Фінансові витрати взяв на себе місцевий бізнесмен та краєзнавець В’ячеслав Косик. Сприяння надала і місцева влада: «Ми, звичайно ж, підтримали таку красиву та потрібну ініціативу, — каже Володимир Вербановський, голова Городоцької райдержадміністрації, — адже це і нагадування про славетне минулого нашого краю, і значний внесок в укріплення міжнаціональної злагоди в межах усієї України».
Цікава історія самої міської брами, біля мурів якої встановили пам’ятний камінь. Звели її ще на рубежі XV-XVI століть. Під час війни з турками вона була частково зруйнована. Тоді, у квітні 1676 року, яничари, розлючені опором захисників міста, вирізали майже 4 тисячі городян.
В церемонії відкриття пам’ятного знаку взяли участь жителі селища, представники місцевої влади, польських та єврейських національно-культурних товариств,представники церков, іноземні дипломати.
«Просто чудово, що перший в Україні пам’ятник українцям, полякам та євреям, які спільно боронили рідний край, з’явився саме на Городоччині – каже Олександр Воротний, голова Городоцької районної ради, — подоляни дали приклад усім, що минуле може не лише роз’єднувати, але й об’єднувати. Лише об’єднавшись можна рухатись у майбутнє».
«Звичайно, цей пам’ятник простенький та скромний, — продовжує думку Олег Федоров, — один із ініціаторів встановлення пам’ятного знаку, — але його моральне та етичне значення безцінне. У цьому сенсі він набагато дорожчий і цінніший деяких помпезних монументів, відлитих з бронзи. Згадайте як зіштовхнуло суспільство встановлення пам’ятника цариці Катерині в Одесі. Які були конфлікти. Люди, навіть билися. Наш пам’ятник, навпаки, сприяє порозумінню, міжнаціональній злагоді та дружбі»
Об’єднавче значення пам’ятника проявилося вже під час урочистого відкриття, коли поминальну службу за загиблими захисниками Сатанова відслужили християнські священики та габай Хмельницької синагоги. Це було перше в історії району спільне богослужіння православних та греко-католицьких священників!
«Мені здається, що найбільша трагедія, яка торкнулася наших трьох народів – польського, українського та єврейського – це знищення їх спільноти – вважає Генрік Літвін, Надзвичайний та повноважний посол Польщі в Україні (його листа зачитав ІІ секретар Посольства Броніслав Жешотарскі), — що спиралася на добросусідстві, співпраці, толерантності та дружбі. Історичні катаклізми, що торкнулися наших народів, призвели до того, що нерідко наперед висувалися відмінності, що нас розподіляли, прикриваючи те, що нас з’єднувало та з’єднує…»
2-й секретар Посольства Польщі в Україні Бронислав Жешотарски
«Для мене це не просто один з пам’ятників Сатанова – каже протоієрей Володимир Наглій, — він має пряме відношення і до Свято-Троїцького монастиря, у храмі якого я служу. Укріплення нашого монастиря входили в систему оборони міста. Тому я молився ще й за ченцями, які теж, коли було потрібно, брали до рук зброю».
«Сьогоднішня подія має надзвичайно важливе та повчальне значення для нашої молоді, — вважає Аба Калінер, габай Хмельницкої синагоги та ветеран Вітчизняної війни, — вона нагадування усім про спільний подвиг наших предків, які захищали рідну Україну».
«Дуже приємно, що не забутий подвиг поляків, — каже Ольга Драчковська, яка очолює доброчинне товариство «Полонія», — це приклад усім, як поляки та українці можуть єднатися довкола минулого заради майбутнього. Це і крок у об’єднану Європу. Європейці давно не піднімають на знамена минулі конфлікти та образи, а шукають об’єднавчі моменти».
Ініціатори створення пам'ятного знаку упевнені, що цей відносно невеликий камінь сірого подільського вапняку ляже в міцний фундамент міжнаціональної злагоди та порозуміння
Надіслав Дмитро Панаїр. Фото автора.
«Рідна країна»
