Українські новинки

В рамках традиційної для «Молодості» Української панорами будуть показані найкращі короткометражні фільми вітчизняного виробництва, зокрема, фільм Мирослава Слабошпицього «Глухота», який брав участь у Берлінале, та скандальний «Дрифтер» Олександра Образа.

Крім ігрових та документальних картин в Українській панорамі також візьмуть участь роботи українських аніматорів Наталії Скрябіної, Олени Потьомкіної, Сергія Мироненко та Анатолія Лавренішина.

У позаконкурсній програмі Українські прем’єри – два повнометражних фільми «Rock’n’ball» Дмитра Приходька та «Гамер» Олега Сенцова.

Не обійшовся без українських фільмів і головний конкурс. Стрічка «Фактор Фелліні» Мирослави Хорошун змагається за звання кращої студентської картини. У конкурсі короткого метру – робота Наталі Пятигіної «Поза грою», а також картина Марини Вроди «Крос», яка отримала Золоту Пальму на Канському фестивалі.

Кадр із фільму "Земля забуття"

За головну нагороду у повному метрі змагається стрічка «Земля забуття» ізраїльської режисерки Міхаль Боґанім, знята у копродукції Франції, Німеччини, Польщі та України.

Головну роль у ній зіграла акторка Ольга Куриленко, чия присутність (кінематографічна та фізична) на «Молодості» може стати хорошою традицією – вперше вона потрапила на фестиваль 2006 року зі стрічкою «Париж, я тебе люблю», а вже за три роки була почесною гостею на його відкритті.

Крос (реж. Марина Врода, Франція/Україна, 2011)

П’ятнадцятихвилинна картина, в якій біг стає метафорою нашого життя.

Кадр із фільму "Крос"

Група школярів готується бігти крос. Більшість із них навіть немає форми, але невблаганний свисток тренера запускає процес. Кілька школярів полишають загальний гурт, аби провести урок на свій розсуд. Для одного із «втікачів» цей вчинок стане доленосним.

Програма: конкурс короткого метру

Rock’n’ball (реж. Дмитро Приходько, Україна, 2011)

Історія про десятирічного сироту Діму, який мріє знайти свого батька. Здається, доля всміхається йому, проте новоспечений «татусь» погано підходить для цієї ролі – у нього на думці лише цигарки та випивка. Та найбільша проблема Діми у тому, що «батько» — поляк і не розуміє російської.

Програма: Українські прем’єри

16 днів. Революція на граніті (реж. Галина Химич, Лідія Чайка, Україна, 2011)

У цій документальній стрічці йдеться про студентську революцію в жовтні 1990 року, яка 16 днів тривала на гранітних плитах, що ними було викладено центральний майдан Києва, і отримала назву «Революція на граніті». Молоді люди голодували та перекривали центральні вулиці, щоби не допустити підписання нового Союзного договору та добитися відставки голови Ради Міністрів УРСР. Врешті-решт їхні вимоги були виконані. Цей вчинок молодих людей став важливим кроком до здобуття Незалежності.

Кадр із фільму "Людина, що кричить"

Програма: Українська панорама

Земля забуття (реж. Міхаль Боґанім, Франція/Німеччина/Польща/Україна, 2010)

У фільмі йдеться про молоду пару, весілля якої припало на день Чорнобильської катастрофи…Навіть через багато років трагедія продовжує впливати на життя героїв.

Програма: конкурс повнометражних картин

Призери кінофестивалів

У конкурсній та позаконкурсній програмі «Молодості» є чимало фільмів, які вже стали призерами престижних світових кінофестивалів та здобули визнання у критиків та кіноманів.

Туринській кінь (реж. Бела Тарр, Угорщина/Франція, Швейцарія, Німеччина, 2011)

1889 рік. Мандруючи Італією, у Турині філософ Фрідріх Ніцше побачив, як б’ють коня. Він обняв тварину за шию і припинив цю жахливу сцену. Незабаром у нього діагностують душевне захворювання, від якого Ніцше страждатиме до самої смерті. Але як склалася доля коня та його хазяїна?

Наразі стрічка Бела Тарра є однією з найбільших сенсацій світового кінематографу. Тарр уславився своїми довгими медитативними чорно-білими фільмами (скажімо картина «Сатанинське танго» триває сім годин). Хронометраж «Туринського коня» — 150 хвилин, при цьому режисер використав лише тридцять монтажних склейок. Так він зумів передати повільний ритм сільського життя.

Втім, ця стрічка не про Ніцше, а про апокаліпсис. Дія фільму відбувається протягом шести днів (своєрідного анти-творення), впродовж яких світ все більше псується та прогниває. Традиційно фільм порівнюють із «Меланхолією» Ларса фон Тріра, і чимало критиків роблять вибір не на користь фільму знаменитого данця. Стрічка здобула «Срібного ведмедя» на Берлінале.

Програма: Фестиваль фестивалів

Акації (реж. Пабло Джорджеллі, Аргентина/Іспанія, 2011)

Водій-дальньобійник зустрічає на шосе жінку із немовлям. Він повинен довезти її до Буенос-Айресу. Попереду 1500 кілометрів шляху. Фільм здобув «Золоту камеру» на Каннському фестивалі.

"Мисливець"

Програма: Міжнародний конкурс повного метру 

Людина, що кричить (реж. Магамат-Салех Арун, Франція/Бельгія/Чад, 2010)

Фільм присвячений кривавій громадянській війні у Чаді. Головний герой Адам, колишній чемпіон з плавання, втратив у житті все, окрім єдиного сина. І ось влада, яка безуспішно бореться із повстанцями, вимагає, аби його син пішов на війну. Фільм отримав Приз журі на Каннському фестивалі 2011 року.

Програма: French Connection

Мисливець (реж. Бакур Бакурадзе, Росія, 2011)

Життя фермера Івана Дунаєва обертається довкола скромного хазяйства та родини. Єдина розрада у його житті – полювання. Коли на його господі з’являються дві нових працівниці з місцевої колонії, життя Івана починає змінюватися.

Фільм був відзначений призом Ґільдії істориків кіно та кінокритиків на «Кінотаврі» за найкращу режисуру.

Програма: Нове російське кіно

Безбатченки (реж. Марі Кройтцер, Австрія, 2011)

Два брати і сестра збираються разом після смерті батька. Несподівано до них долучається їхня сестра Кіра, яка ще двадцять років тому зникла із комуни гіппі, в якій жила родина. Дівчина відкриває родичам неприємні сімейні таємниці та розбурхує спогади, які герої довгі роки старалися забути. Стрічка здобула почесну відзнаку за найкращий дебют на Берлінале.

"Невгамовні"

Програма: German Wave

Невгамовні (реж. Ґас Ван Сент, США, 2011)

Стрічка розповідає про стосунки дівчини, хворої на рак, та юнака, який ховається від світу після смерті батьків. Зустрівшись на похоронах, молоді люди відкривають, що у них є дуже багато спільного. Фільм було показано на Каннському фестивалі у програмі «Особливий погляд».

Програма: Фестиваль фестивалів

Аріранґ (реж. Кім Кі-Дук, Південна Корея, 2011)

Стрічка отримала свою назву від корейської народної пісні. Це документальна картина, в якій знаменитий режисер роздумує про своє життя, кар’єру та зв’язок із довколишнім світом. «Аріранґ» став переможцем у програмі «Особливий погляд» Каннського фестивалю.

Спеціальна подія фестивалю

Польська школа анімації

У цій програмі зібрані роботи найвизначніших польських аніматорів з кінця 1950-х років і до наших днів. Рух, який наразі має назву «польської школи» анімації, є цікавим феноменом польського культурного життя часів радянського панування.

Заснований він був Яном Ленціою та Валеріаном Боровчиком. Згодом режисери покинули Польщу, проте школа залишилася, розрослася та стала впливовим явищем у світовій анімації. Митці, які належали до цієї школи, експериментували із художньою формою та зображенням, і порушували у своїх фільмах складні, «філософські» запитання.

Ретроспектива Сандрін Боннер

У ретроспективі знаменитої актриси Сандрін Боннер представлені фільми найвідоміших французьких кінорежисерів: «Мадемуазель» Філіппа Ліоре (2001), «Ані даху, ані закону» Аньєс Варда (1985), «За наших коханих» Моріса Піала (1983), «Церемонія» Клода Шаброля (1995), «Шахматистка» Каролін Боттаро (2009).

Також у програмі представлена документальна стрічка самої Сандрін Боннер «Її звати Сабіна» (2007). У картині йдеться про стосунки актриси із молодшою сестрою, хворою на важку форму аутизму.

Фото molodist.com