chrome firefox opera safari iexplorer

Сьогодні відзначають столітній ювілей вітчизняного ракетобудівника

25 жовтня 2011 о 10:32

Його життя, зазначають дослідники, розміряне на 20-ки з фатальною точністю: юнак із Сибіру в авіацію прийшов у двадцять років, у наступні двадцять – займався авіабудуванням, в останні двадцять – ракетами. Під його керівництвом і за участю в конструкторському бюро у Дніпропетровську створили кілька класів і поколінь бойових ракет Радянського Союзу, зокрема, на початку 70-их – ракету, відому на Заході під назвою «Сатана». Вона внесена до Книги рекордів Гіннеса як найпотужніша міжконтинентальна ракета в світі: могла нести на собі майже 9 тонн бойового начиння й долітати на відстань у понад 10 тисяч кілометрів.

За радянських часів особистість Михайла Янгеля була засекречена, тому багато фактів з його біографії стали відомі тільки зараз. Про роки праці під керівництвом репресованого авіаконструктора Миколи Полікарпова, про донос, за яким ледь не репресували самого Янгеля, про конфлікт із Сергієм Корольовим, про катастрофу з людьми жертвами під час невдалого випробування ракети на полігоні в Казахстані…

Гонка озброєнь і секретний конструктор

Тільки за часів незалежності України почали відкрито згадувати про Янгеля і його колеги-конструктори. ПенсіонерАнатолій Стеценко – колишній співробітник конструкторського бюро «Південне», пропрацював під керівництвом Янгеля десять років.

«Ми знаємо про його життя не з чуток. Стиль керування у Корольова був вольовий, адміністративний. А у Янгеля був стиль інший – переконувати людей у своїй правоті, прикладом. Ввічливість, м’якість», – згадує Анатолій Стеценко.

Напередодні ювілею Михайла Янгеля працівники Дніпропетровського обласного держархіву презентували виставку маловідомих документів. Зосередились на тих, що проказують конструктора як громадського діяча і людину. За словами дослідників, він став «жертвою радянської гонки озброєнь»: намагаючись виконати вимоги Кремля щодо швидкого створення все нових і нових стратегічних ракет, ракетник фактично згорів на роботі – пережив п’ять інфарктів, на шостому – помер.

«За такий короткий період він стільки зробив! На нього тиснули з Москви, давай-давай швидше, тривала ж гонка озброєнь. Основне виробництво стратегічних ракет лежало на ньому, Корольов розробляв пілотовані апарати», – розказує співробітник Державного архіву Дніпропетровської області, дослідник біографії Янгеля Олег Касьянов.

Документи не відкриті, вони у Москві

Серед досі невідомих документів – витяги з архівів, що підтверджують українське походження сибіряка Янгеля. Виявляється, його дід був із селян Чернігівської губернії, висланий в іркутський край за підпалювання панського маєтку. Конструктор пишався своїми українським корінням, проте в анкетах, у графі національність, писав «росіянин».

«Розказують документи про діда Янгеля, який жив у Чернігівській губернії. Документи дуже рідкісні, дуже цікаві. Біографія Янгеля взагалі мало досліджена. На жаль, основна маса документів про Янгеля зберігається в московських архівах, в архівах Російської Федерації Документи щодо більшості ракет, розроблених Янгелем, і досі на секретному зберіганні», – розказала Радіо Свобода директор держархіву Дніпропетровської області Ніна Кіструська.

Нинішні дніпропетровські конструктори космічної техніки вважають Янгеля одним із «батьків» своєї галузі. Саме він, кажуть, дійшов до думки допрацювати бойові ракети так, щоб їх можна було використовувати як космічні носії. У багатьох українських космічних проектах, кажуть фахівці, і зараз присутні розробки Янгеля.

13 квітня

Інші дати
Народилася Оксана Іваненко
(1906, м. Полтава - 1997) - українська письменниця, педагог, видавець. Автор численних казок та оповідань для дітей, повістей "Друкар книжок небачених", "Рідні діти", "Богдан Хмельницький", біографічних романів "Тарасові шляхи", "Марія", книжки спогадів "Завжди у житті".
Розгорнути
1928 — на екранах Києва відбулася прем’єра художнього фільму Олександра Довженка «Звенигора»
Сюжет фільму охоплює дві тисячі років буття і розповідає про багато етапів історії України: від скіфів і варягів до більшовиків та білогвардійців. За цю картину О.Довженко був «таврований» клеймом буржуазний націоналіст.
«Фільм усе більше починає звучати невимовною чарівностю. Чарівностю своєрідної манери мислення. Дивним переплетенням реального з глибоко національною поетичною вигадкою. Гостросучасного і разом з тим міфологічного. Гумористичного і патетичного. Чогось гоголівського. В повітрі носилося: серед нас нова людина кіно, майстер з власним обличчям.» (Сергій Ейзенштейн)
Розгорнути