chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні почали менше усиновлювати

25 жовтня 2011 о 15:28

Більшість українців позитивно ставляться до всиновлення дітей-сиріт. Такими є результати соціологічного дослідження компанії Research&Branding Group. А на момент опитування особисто могли б зважитися на усиновлення чверть респондентів. Водночас в Україні зменшується кількість дітей, які знаходять собі нові родини, стверджує Уповноважений з прав дитини при Президентові України. Громадські активісти пояснюють це тим, що усиновителів держава підтримує менше, аніж біологічних батьків та опікунів.

Більшість українців (88%) позитивно ставляться до  всиновлення дітей-сиріт. Такими є результати соціологічного дослідження компанії Research&Branding Group. Нейтрально до такої практики ставляться 7% українців, і негативно ще менше — 3% від усіх опитаних компанією.

Нині особисто могли б зважитися на усиновлення дітей-сиріт 25% українців, не можуть зважитися на цей крок 60%. Важко відповісти було 15% опитаних.

Найбільше шансів на усиновлення мають діти до 5 років без братів і сестер – Департамент усиновлення

У Держдепартаменті усиновлення та захисту прав дитини говорять: за останні роки кількість усиновлювачів-українців значно збільшилася. Цьому сприяє одноразова допомога батькам – така сама, як при народженні дитини, заборона іноземцям усиновлювати дітей до 5 років, а також робота соціальних служб. Однак найбільше шансів знайти собі нову сім’ю мають діти до 5 років, розповідає представниця держдепартаменту. За її словами, іноземцями було усиновлено 1202 дітей за минулий рік., а українцями – 2247, з них майже 90% хочуть усиновити дитину до п’ятирічного віку. І дуже мало – близько 20-ти сімей бажають усиновити не одну дитину, а наприклад, з братиками і сестричками.  За інформацією департаменту, більшість українських усиновителів хочуть одну дитину, більш-менш здорову, і максимум – це до трьох років. Дітей 11-17 років українці всиновили всього 50. А до року – 984.

Документи на всиновлення кандидати можуть зібрати максимум за декілька тижнів, запевняють у Держдепартаменті усиновлення та захисту прав дитини . Іноземцям це зробити важче, однак щороку близько тисячі українських дітей знаходять нові родини саме за кордоном. Про такі випадки розповідає Валентина Бевзюк, директор Вовковинецької школи-інтернату, що на  Хмельниччині: «Оце прислали фотографію Інни, яка в Італії. Взяли її вчителі. І вони нам пишуть листи подяки, що дитина сама стелить ліжко, вміє прибрати, вміє смажити яйце – а для італійців це шок: виявляється, он яка розумна дитина і чого вона навчилась»

Особливістю цієї школи-інтернату є так звані родинні групи, куди входять діти різного віку. Вони разом живуть і проводять дозвілля. На думку керівництва закладу, з психологічного боку це краще, бо діти стають самостійнішими,  розуміють, що таке сім я, і відходять від казенного режиму та побуту.

Кількість усиновлених дітей за два роки зменшилася – Уповноважений з прав дитини

В Україні сьогодні близько 98 тисяч дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Однак, як повідомили Радіо Свобода у Держдепартаменті усиновлення та захисту прав дитини, 65% цих дітей знаходяться під опікою.  В інтернатах же живе від шістнадцяти до двадцяти тисяч дітей. 9,5 тис. виховуються у прийомних сім'ях та дитбудинках сімейного типу.

Такий будинок 6 років тому створили Сергій та Наталя Гедз. Зараз у їхній сім’ї виховується десятеро дітей, двоє з яких – рідні, ще двоє – усиновлені. У цьому році наймолодша дівчинка родини вже пішла до школи, розповідає мама Наталя.

«Побували в дитячому будинку, побачили очі дітей. В яких умовах вони живуть, – говорить жінка. – Враження від цього залишається надовго. Тож ми дізналися, що є державна програма «Дитячий будинок сімейного типу». Як допомогу на одну дитину ми отримуємо два прожиткових мінімуми і 35 відсотків від загальної суми – як винагороду батькам».

За словами Наталі, це дуже маленькі гроші, адже вони з чоловіком все роблять самі: «Ми  самі і кухарі, і прибиральники, і медики, а нас всього двоє».

За словами Уповноваженого з прав дитини Юрія Павленка, у 2010 та за дев’ять місяців 2011 року було усиновлено значно менше дітей-сиріт, ніж у 2009 році, також зменшилася кількість дітей, влаштованих у сімейні форми виховання.

Усиновителів держава підтримує найменше – громадський активіст

Найменше усиновлюють старших дітей та дітей з особливими потребами, говорить президент Альянсу «Україна без сиріт» Руслан Малюта. За його словами, таких дітей виховувати складніше і в психологічному, і в фінансовому планах.

Водночас усиновителі – це категорія батьків в Україні, яких держава підтримує найменше.  Біологічні батьки отримують після народження дитини певну суму, і з кожною наступною дитиною ця сума збільшується, прийомні батьки і опікуни отримують щомісяця два прожиткових мінімуми, а всиновителі можуть хіба отримати гроші, аналогічні сумі при народженні першої дитини, незалежно від кількості усиновлених дітей, пояснює Руслан Малюта. А якщо говорити про хвору дитину, наприклад, ВІЛ-інфіковану або дитину із синдромом Дауна, яких можна і треба всиновлювати – поки що на жодну додаткову підтримку така сім’я розраховувати не може, підсумовує він.

Кожна сирота виховується у люблячій сім’ї  – це цілком реальна мета для України, впевнений президент Альянсу «Україна без сиріт». Однак для цього в державі необхідно виховувати культуру усиновлення, стверджує він.

«Вже є певне зрушення: сім-вісім років тому люди вважали, що всиновлення – це продаж дітей за кодон на органи, тепер громадська думка дещо змінилася, — зазначає Руслан Малюта. – Ми повинні зробити всиновлення нормальною частиною суспільного життя. Також важливим є підготовка фахівців з боку громадських організацій , допомога консультативна сім’ям після усиновлення, коли їм трапляються труднощі у вихованні дітей».

В Україні існує інтернет-портал «Сирітству –ні!»,  де розміщена інформація про дітей, які можуть бути всиновлені. В національній базі даних на усиновлення на обліку стоять 28 тис. дітей.

5 серпня

Інші дати
Ілля Рєпін
1844 – визначний художник-реаліст українського походження.
Розгорнути
Народився Юрій Хорунжий
(1937, м. Київ - 2007) - український письменник, журналіст, громадський діяч. автор близько 30 книжок, історичних повістей, романів, оповідань та есе. Зокрема, "Скифи", "Гонитва до мосту", "Таємна грамота", "Гетьмани України" та ін. Упорядник книжки спогадів "Опреа СВУ - музика ГПУ", "Вибраних творів"  Л. Старицької-Черняхівської.
Розгорнути
Народився Борис Антоненко-Давидович
(1899, м. Ромни Сумської обл. - 1930) - український письменник, літературо- і мовознавець. Автор книжок "Запорошені силуети", "За ширмою", "Слово матері", "Як ми говоримо", "Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки".
Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених-лінгвістів, письменників або вчителів-мовників, це - не тільки ознака, а й обов'язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того працює людина розумово чи фізично.
Розгорнути
Народився Борис Гмиря
(1903, м.Лебедин Сумська  область – 1969) - український оперний та камерний співак. Виконавець основних партій в операх «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, «Наймичка» Миколи Вериківського, «Іван Сусанін» Михайла Глінки, «Русалка» Олександра Даргомижського,  «Фауст» Шарля Гуно).
Розгорнути