Рік народження Миколи Вінграновського — 1936-й. Той, що дав українській літературі Івана Драча, Володимира Підпалого, Віталія Коротича; роком раніше народилися Василь Симоненко і Борис Олійник, ще роком пізніше — Євген Гуцало.

Майже всі ті, кого пізніше назвали поколінням шестидесятників, хто разом із трохи старшими Григором Тютюнником, Ліною Костенко, Дмитром Павличком, Віктором Близнецем та трохи молодшими Валерієм Шевчуком, Володимиром Дроздом та іншими ознаменували нову хвилю в українській літературі, визначали обличчя молодого тоді літературного покоління.

Народився Микола Вінграновський в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області. Закінчив Інститут кінематографії в Москві, де познайомився з Олександром Довженком, який мав значний вплив на формування поета.

Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»). А 7 квітня 1961 року «Літературна газета» вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої». Вагомим актом поетичного самоствердження Миколи Вінграновського стала його перша поетична збірка «Атомні прелюди», що вийшла 1962 року.

Наступна поетична збірка поета вийшла через п'ять років. Звалася вона «Сто поезій», але насправді в ній їх було... дев'яносто дев'ять. Це сталося внаслідок різних цензурних втручань і «перетрясок», і така невідповідність мала символічний вигляд, бо вказувала на ті труднощі, які поетові доводилося долати на шляху до читача.

Навчався він і на акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум'яних літ», автором якого був Олександр Довженко. Він помітив Вінграновського ще в Києві, далі запросив його до Москви, де останній став справжнім професійним актором.

Вінграновський теж не залишився в боргу і теж віддав належне Метру: у 1977 році з-під пера поета вийшов чудовий вірш з однойменною назвою «Довженко».

Микола Вінграновський — автор книжок віршів «Атомні прелюди» , «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», повістей «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», «Літо на Десні», роману «Северин Наливайко».

Найповніше видання доробку – «Вибрані твори в трьох томах» (2004).

Вінграновський – також постановник десяти художніх та документальних фільмів, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії «Благовіст», Міжнародної премії Фундації Антоновичів.

Помер 26 травня 2004 року після тяжкої хвороби.

План заходів відзначення ювілею:

• 4 листопада — відкриття виставки в Національному музеї Т. Шевченка. Початок заходу о 17:00. На виставку приїдуть земляки відомого українця.
• 7 листопада – покладання квітів на могилу Вінграновського на Байковому кладовищі. На заході будуть присутні представник від Спілки письменників Віктор Баранов, від академічного інституту літератури Сергій Гальченко, від Українського фонду культури – Борис Олійник.
• 8 листопада – Клуб бібліотекарів, присвячений пам’яті М. Вінграновського. Серед виступів, Борис Олійник, Сергій Гальченко, Микола Сом, Анатолій Кульчицький – автор книги «200 світанків із Миколою Вінграновським». Гостей вітатимуть своїми виступами юні бандуристи (Парламентська бібліотека, початок о 10:00).
• 9 листопада – виставка працівників бібліотеки Лесі Українки (11:00 година у Фонді культури).
• Свято Вінграновського в Білій церкві та в селі Яблунівка.