chrome firefox opera safari iexplorer

У Дніпропетровську показують раритети, повернуті до життя

27 грудня 2011 о 09:45

Придніпров’я показує музейні скарби десятиліття. У Дніпропетровському національному історичному музеї відкрили виставку унікальних музейних раритетів, відреставрованих майстрами, «Речі, повернуті до життя». В експозиції – близько тисячі експонатів, придбаних та відреставрованих музеєм за останні десять років.

Одяг, меблі, картини, посуд, зброя, монети, та багато іншого… В останні десять років фахівцям реставраційного відділу Дніпропетровського історичного музею вдалося повернути до життя сотні цінних експонатів. Переважну частину з них відвідувачі бачать уперше. Серед родзинок виставки – жупан запорозького козака XVII століття, що потрапив до музею з величезною плямою на плечі. Дослідники з’ясували, що то була козацька кров, пролита в бою, переконує співробітник музеюАлла Москалець.

«Старшина, який носив цей кунтуш, потрапив у бій. Ми припускаємо, що він загинув у цьому бою, зазнавши поранення шаблею в голову»», – зазначає дослідниця Алла Москалець.

У кожної речі тут є своя цікава історія. Серед експонатів також вирізняється столик для рукоділля, який потрапив до музею у вкрай поганому стані: розібраний на частини зі значними втратами фрагментів. Його унікальність, кажуть науковці, в тому, що оздоблений в одній із найвіртуозніших технік – маркетрі – це мозаїка з використанням дуже тонких пластинок рідкісних порід дерева.

Порцелянові кашпо, прикрашені сюжетами картин Рубенса

Не менш унікальними в колекції, за словами дослідників, є порцелянові кашпо, прикрашені сюжетами картин Рубенса. Розпис зробили золотом та олійними фарбами, хоча це й нехарактерно для кераміки. Під час відновлення до рук реставраторів потрапляють і менш цінні знахідки, але теж цікаві, зазначає директор Історичного музею Надія Капустіна. Один із прикладів цього – відновлення старовинної шафи.

«Коли реставрували, то в отворі знайшли фантик із цукерки тридцятих років. Виходить, що дитина десь якось поцупила цукерку, а фантик сховала в шафу… Є роботи наших колег, які я вважаю просто шедеврами. Ці золоті руки вміють реставрувати предмети, повертати речам життя», – каже директор музею.

Старовинні предмети потрапляють до музейного зібрання різними шляхами. Одні купують в антикварних салонах, на «блошиних» ринках та аукціонах, інші – передусім старовинну зброю – передають дослідникам правоохоронці, деякі – приносять в дарунок колекціонери та краєзнавці. Саме завдяки їм у музеї можна помилуватися зібраннями старовинних поштових листівок, українських ювілейних монет із дорогоцінних металів, вишуканих предметів жіночого і чоловічого туалету.

Дослідники зазначають: більшість раритетів змогли повернути до життя завдяки допомозі меценатів, бюджетних коштів на реставрацію музеєві не виділяють. В останні роки, щоб зібрати гроші на реставрацію, змушені були просити фінансової допомоги. Зокрема, презентуючи унікальну колекцію старовинних ікон, дослідники виставили як відреставровані, так і невідреставровані образи, щоб відвідувачі змогли побачити на власні очі, як гинуть музейні скарби. Виставка у Дніпропетровську працюватиме до кінця січня.

30 січня

Інші дати
Всеволод Нестайко
(1930 – 2014) – класик сучасної української дитячої літератури. 1979 р. трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до Особливого почесного списку Г.Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. «Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити.» Всеволод Нестайко
Розгорнути
Оксана Мешко
(1905 - 1991) –  український біолог, правозахисник. Член-засновник Української Гельсінської групи.
Розгорнути
Народився Володимир Антонович
1834 – 1908рр. Володимир Антонович (Вінницька обл.) – видатний український історик, археолог, етнограф. Створив київську школу істориків-українознавців в особі своїх учнів (Д. Багалій, М. Грушевський та ін.). «Сподіваюсь на те, що працею і любов’ю заслужу коли-небудь, що українці визнають мене сином свого народу, оскільки я все готовий розділити з ними». (Володимир Антонович)
«Сподіваюсь на те, що працею і любов’ю заслужу коли-небудь, що українці визнають мене сином свого народу, оскільки я все готовий розділити з ними» (Володимир Антонович)
Розгорнути

Новини Дивитися всі