На державну службу — після відбитків пальців?

На розгляд Верховної Ради України внесено проект закону «Про ідентифікацію людини шляхом дактилоскопії» (№9732), яким пропонується ввести обов’язкову дактилоскопію для окремих категорій громадян. Про це пише «Голос України».

Дактилоскопія як метод ідентифікації людини використовується давно (з квітня 1902 року). Проте унормування проведення дактилоскопії в Україні до цього часу здійснювалося відомчими інструкціями.

В Російській Федерації на законодавчому рівні проведення дактилоскопії було зроблено ще в 1998 році. А поширення обов’язковості дактилоскопії було встановлено, окрім злочинців чи підозрюваних у злочині, як правило, для осіб, які виконують роботу, пов’язану з ризиком для життя (військовослужбовці, працівники міліції, спецслужб, державної служби охорони, пожежники, рятувальники тощо).

Український законопроект, який вніс народний депутат України Олег Тищенко, передбачає, що дактилоскопія має бути обов’язковою для:

іноземців, які звернулися за наданням притулку або статусу біженців в Україні;
іноземців, які незаконно перетнули державний кордон та (або) незаконно перебувають на території України;
осіб, які через стан здоров’я або за віком не в змозі повідомити особисті дані;
осіб, для яких установити зазначені дані іншим чином неможливо;
осіб, які виявили бажання обіймати посади в органах державної влади та/або місцевого самоврядування;
осіб, які підозрюються в скоєнні злочину, звинувачені за скоєння злочину або засуджені за скоєння злочину;
бездомних громадян, безпритульних дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
осіб, підозрюваних в бродяжництві;
підданих адміністративному арешту та інших осіб, якщо це прямо передбачено законом.

Як бачимо, законопроект встановлює обов’язкове дактилоскопіювання, наприклад, для службовців, які виявили бажання обіймати посади в органах державної влади та/або місцевого самоврядування, що, напевне, викличе невдоволення в окремої частини суспільства.

Тим більше, це робиться тоді, коли сучасні технології дають можливість перенести відбитки пальців з інформаційних носіїв на будь-які предмети, в тому числі ті, які були виявлені на місці злочину, що значно легше буде зробити за наявності відповідної бази відбитків пальців.

Сподіваюся, що перспективи використання зацікавленими особами таких технологій і бази з відбитками пальців не потребують коментарів.

До речі, якщо автор законопроекту вважає, що дактилоскопічну інформацію необхідно збирати для здійснення спеціальної перевірки для зайняття державним службовцем певної посади, то, наприклад, Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» збирання такої інформації не передбачає.

До того ж, відповідно до зазначеного закону спеціальна перевірка здійснюється лише за письмовою згодою претендента на посаду, а, як бачимо, відбитки пальців претендентів на посади державних чиновників пропонується брати обов’язково, і про якусь згоду мова взагалі не йде.

Не передбачається дактилоскопіювання претендентів на державну службу і як чинним Законом України «Про державну службу», так і новим законом про державну службу, який набере чинності з 1 січня 2013 року.

Незрозумілим є виокремлення такої категорії громадян, для якої дактилоскопіювання є обов’язковим, як «осіб, підозрюваних у бродяжництві». Сьогодні бродяжництво не є ані злочином, ані адміністративним правопорушенням. То як визначити «підозру» у скоєнні того, що не є протиправним?

Не безспірне визначення і самої дактилоскопії пропонує ініціатор законопроекту: вивчення візерунків шкіри людини на окремих частинах тіла, що дозволяє встановити особливості та належність відбитків шкіри саме конкретній людині.

Таке широке тлумачення дактилоскопії (дактилоскопія має походження від грецьких слів daktylos — палець і skopeo — дивлюсь), швидше за все, пояснюється статтею 8 проекту, де зазначено, що дактилоскопія проводиться шляхом збирання відбитків усіх пальців рук. Якщо отримати інформацію про особливості візерунків пальців рук неможливо, проводиться дактилоскопія долонь рук, губ, ступнів ніг або пальців ніг — за вибором особи, щодо якої проводиться дактилоскопія.

Законопроектом пропонується запровадити дактилоскопічні картки, в яких, окрім відомостей про відбитки візерунків шкіри людини на окремих частинах тіла, за можливості зазначається інформація про прізвище, ім’я й по батькові особи, її дату та місце народження. Дактилоскопічні картки вносяться в єдиний дактилоскопічний реєстр. Створення, функціонування, порядок внесення відомостей, своєчасна актуалізація та отримання з нього інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Також передбачено, що людина за власним бажанням може звернутися до уповноважених органів із проханням здійснити дактилоскопію.

Відповідно до законопроекту, дактилоскопічні дані людини вважаються конфіденційною інформацією і мають охоронятися законом. А використання дактилоскопічної інформації має здійснюватися за умови збереження її конфіденційності для сторонніх осіб та у випадках, прямо передбачених законом, зокрема: ідентифікації людини, яка через стан свого здоров’я чи за віком не в змозі повідомити дані про свою особу; з метою розкриття, розслідування, запобігання злочинам; підтвердження особи; розшуку людей, які зникли безвісти; дактилоскопічної перевірки та в інших випадках, передбачених законом.