Дві сотні переважно раритетних українських видань із 1917 до 1930 років представлені на виставці «Видавницький спадок українського ренесансу» в Науковій бібліотеці Одеського університету імені Мечникова. Від атеїстичних агіток і до вже визнаних літературних творів, від театральної критики і до термінологічних словників – таким є тематичний діапазон експонатів.
Директор бібліотеки Марина Подрєзова каже, що тут уже були реалізовані проекти, присвячені французькій, польській, іспанській літературі. До української взялися вперше. Зокрема, через невеликий попит. Науковий редактор виставки, доцент філфаку Валентина Саєнко вважає, що саме такі експозиції дозволять розвіяти міф про незначну українську складову на південних територіях країни. Ще один міф – про відсутність якісної української термінології – можуть спростувати представлені на виставці спеціалізовані словники. А літературні збірки та альманахи можна відтворювати і сьогодні.
«Михайло Драй-Хмара – його єдина збірка «Проростень» – вона не перевидана в такому вигляді, в якому мусить бути. Далі от «Прекрасна Ут» Юрія Яновського, «Мамутові бивні» – написано в Одесі», – розповідає Марина Подрєзова.
Часи, коли з’явилися ці книги та безліч інших шедеврів української культури, професор Вадим Хмарський вважає одними з найвизначніших в історії України.
«Взагалі 17-20-ті роки – один із ключових моментів, хіба що визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького може посперечатися за своєю значущістю й затребуваністю суспільством. Двадцяті роки – це унікальний період тим, що радянська влада ще не стала такою, як у тридцяті, сталінською. З іншого боку, українській культурі були надані такі можливості, яких напевне пізніше не буде. По суті, народження модерної, сучасної української нації – воно відбулося в двадцяті роки. Радянська влада зробила тоді українців українцями – це однозначно», – стверджує Вадим Хмарський.
Український ренесанс іменували «розстріляним відродженням»
Симбіоз молодої радянської влади та українського національного руху – як визначив тогочасну ситуацію професор – справді був надзвичайно плідним для української культури. Згодом цей симбіоз дав збій і український ренесанс довелося іменувати «розстріляним відродженням». Ректор Одеського національного університету, доктор політичних наук Ігор Коваль вважає, що той трагічний злам має слугувати уроком.
«Передусім – не повинно бути монополії. Має існувати альтернатива – ідеологічна та політична», – переконує Ігор Коваль.
Втім, молодь, схоже, не надто поспішала перейматися цим уроком. Не минуло й п’яти хвилин від урочистого відкриття, як бібліотечна зала практично спорожніла. Біля вітрин зі старими книгами затримався тільки один хлопчина. Історик-аматор, від відразу вихопив для себе якусь цікавинку.
«Дізнався, що під час інтервенції, коли в одеському порту перебували французькі та англійські кораблі, в Одесі видавалася українська книга. Для мене це, приміром, було новиною», – каже відвідувач виставки.
Руслан Новіков – а саме так звали хлопця – за освітою інженер-механік. Про виставку дізнався ледь не випадково – з інтернету. Руслан розмовляє російською, але напевне саме така небайдужість, що притаманна цьому хлопцеві, може стати запорукою того, що жодне з українських відроджень більше не буде розстріляним.
