21 березня – Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації. Правозахисники визнають деякі успіхи у цій боротьбі в Україні, але констатують, що проблема залишається невирішеною і кількість таких злочинів зростає. 

За словами правозахисників, в Україні є прояви ксенофобії та побутового расизму. Крім того, більшість злочинів на расовому ґрунті українські правоохоронці кваліфікують як хуліганство. У МВС такі заяви спростовують і наполягають на тому, що розслідування цих злочинів ретельно контролюється міліцією.

Момінул Хок родом із Бангладеш уже 26 років мешкає в Україні. Він є економістом за фахом, викладає в одному з київських вишів. Але досі відчуває на собі прояви расової дискримінації «через неслов’янський колір шкіри».

«Іноді дуже агресивні й не в зовсім коректній формі питання ставлять. Це в транспорті буває часто. Інколи навіть сидиш в метро і біля тебе ніхто не сідає, не дивлячись на те, що ти добре вдягнутий. Не завжди хороше ставлення чиновників і в різних державних інституціях, куди ти йдеш вирішувати питання. Був випадок навіть у банку. Багато проблем буває з правоохоронними органами. Якщо шкіра у тебе інша, то обов’язково тебе попросять документи. Я кажу, що трапилося, адже тут сотні людей ходять, чого до мене? Мені кажуть: а ти по-іншому виглядаєш», – розповідає Момінул Хок.

Притягаються до відповідальності одиниці – правозахисник 

Расова дискримінація – це обмеження прав людини за ознакою належності до певної раси. В Україні на рівні закону таких обмежень немає. Але в реальному житті досі присутні ксенофобія та побутовий расизм, констатує правозахисник Дмитро Гройсман.

Проте кількість людей, які притягаються до відповідальності в Україні за злочини, пов’язані із расовою дискримінацією, дуже мала, додає правозахисник.

«Дуже часто правоохоронні органи невірно кваліфікують ці діяння, ухиляючись від кваліфікації за статтею 161 Кримінального кодексу України, кваліфікуючи за статтею 296 – хуліганство. Так само це стосується і вбивств на ґрунті расової нетерпимості, яких в Україні дедалі більше, але кваліфікація цих діянь відбувається за зовсім іншими статтями Кримінального кодексу України», – зауважує Дмитро Гройсман.

За даними МВС, в Україні зростає кількість злочинів стосовно іноземців, зокрема – 2011 року потерпіло 2805 осіб (це приблизно на чверть більше, ніж позаторік), з них загинуло 83 людини. Оскільки більшість злочинів на ґрунті расової ненависті кваліфікують як хуліганство, то й масштаби проблеми є замасковуваними, кажуть правозахисники.

МВС: розслідування злочинів на расовому підґрунті – під контролем 

Натомість речник Міністерства внутрішніх справ Володимир Поліщук наголошує: звинувачувати правоохоронців у тому, що вони нехтують проблемою расової дискримінації – некоректно.

«Підслідність злочинів, учинених на расовому підґрунті – це прерогатива Служби безпеки України. Втім, в складі міліцейських підрозділів є відділи із розкриття

злочинів, учинених іноземцями та стосовно іноземців. І всі злочини, які вчиняються проти представника іншої нації, іншої країни вони зразу лягають на контроль міністра внутрішніх справ. Це так звані контрольні злочини. Тому по розкриттю цих злочинів є відповідна звітність окрема, додаткова, яка перевіряється керівництвом міністерства», – сказав Володимир Поліщук.

Питання расової дискримінації в Україні можна вирішити, кажуть правозахисники. І починати радять із відмови ксенофобії у правоохоронних органах. Наприклад, пропонують приймати громадян України інших рас на роботу в міліцію. Нині в правоохоронних органах України немає жодного африканця, при тому що в Україні таких людей тисячі. У Міністерстві внутрішніх справ Радіо Свобода запевнили, що не проти таких співробітників. Єдина вимога – наявність громадянства України.