chrome firefox opera safari iexplorer

Андріївським узвозом вже торгують в інтернеті

24 квітня 2012 о 09:10

У мережі з`явилися оголошення про продаж цегли з київського Монмартра. 

Про це пише газета «Сегодня».

За одну цеглину з Андріївського просять 1000—1500 грн. «Продам за розумну ціну старовинні цеглини з клеймом. Є з Андріївського узвозу, з Київської фортеці. Ціна 1000 гривень», — сказано в оголошенні на одному із сайтів. Продавці запевняють, що вони старовинні. «Це не свіжак, не бійтеся, — каже продавець Тетяна про цеглу з Андріївського. — Кілька років тому на узвозі згорів дерев`яний будинок, обкладений раритетною цеглою. Родичі ще тоді звідти принесли, валявся на дачі, про всяк випадок. Клеймо є, але розібрати, що там написано, важко. На одній цеглині з Київської фортеці, знайденій після руйнування, можна розібрати прізвище Луньов».

Експерти кажуть, що особливої ​​цінності ці цеглини не мають. «Більше 100 грн така цегла не може коштувати. Найстарішій київській цеглі 150 років. Більше можуть дати тільки затяті збирачі, в чиїх колекціях не вистачає якогось примірника. Справжню цінність оцінять лише нащадки років через 100», — каже колекціонер Сергій З.

Розділи: Суспільство

20 вересня

Інші дати
Наталія Лотоцька 
1938 – театральна актриса. Лауреат Шевченківської премії. Ролі: Пріська («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Хведоска («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Поліксена («Кассандра» Лесі Українки) та ін. Ведуча передачі Українського радіо «Від суботи до суботи» (понад 30 років). 
Розгорнути
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути