chrome firefox opera safari iexplorer

На Березняках у Києві поселився циганський табір. Фото

31 травня 2012 о 11:34

На лівому березі, біля вул. Березняківської, просто під залізничним полотном зупинився великий табір циган.

Посередині мегаполіса серед мільйонерів і дорогих машин вони живуть у бідності, антисанітарії, їжу готують на багатті, а воду беруть на найближчій автомиці, пише «Сегодня».

Табір з 70 людей перекочував у столицю два місяці назад із Закарпаття, і зараз живе в халупах біля смітника.

Журналісти навідалися в табір і з'ясували, що пристанища збиті зі старих матраців і ковдр, знайдених на смітниках.

Навколо них бігає близько двох десятків дітей – усі напівголі й брудні. Поруч горить багаття, де в казані вариться щось зелене. Молода циганка миє посуд у брудній мисці, чорною водою.

«Воду беремо на автомийці. Там гарні, добрі люди й вони нам допомагають. Ми не миємося практично, оскільки ніде. Варимо все на багатті. Купуємо супові набори. На щось більше грошей ні», — розпочала розмову циганка Людмила.

У неї – п'ять дітей. Усього в таборі близько 50 циган. Більше половини – діти.

«Нас було 70, але частина виїхала в пошуках кращого життя», — додала жінка.

Голова сімейства Микола розповів, що жили вони під Ужгородом у глиняному будинку.

«Роботи нема, усі голодні. „Барони“ забирали гуманітарну допомогу, відкрили магазини. Щось скажеш – куля в голову, тому ми виїхали», — пояснив чоловік.

Кажуть, у Києві на життя заробляють тим, що здають металобрухт і макулатуру.

«Це наше єдине джерело доходу. Раніше працював на будівництвах – штукатурив, дахи стелив. Але мене „кинули“, гроші не заплатили, лише на дорогу додому дали. А на металі не обдурять», — сказав Микола.

Один циган заробляє на місяць  200-300 гривень.

«Діти ніколи не їли морозива. Нам ніхто не допомагає, ми нікому не потрібні, на жаль. Ми беззахисні», - розповіла Людмила.

Хоч цей табір і не схожий з тим, що ми звикли бачити у фільмах, отут є старійшина, відзначає видання.

«Це старий, який вирішує, кому більше потрібно поїсти, а хто може поголодувати», — розповіли цигани.

Вони розвіюють міф про те, що приїхали на Євро заробити, а після показують свою непоінформованість про ситуацію в країні.

«Ми не займаємося жебрацтвом. Бабусі наші, циганки старі можуть, але ми – ні. А на час Євро ми підемо. Тому що фани, коли їх команда програє, почнуть бити машини, убивати людей. І нас також уб'ють, тому ми боїмося й виїдемо…», — запевнили цигани.

1 лютого

Інші дати
Микола Бідняк
1930 –  український художник, лауреат Шевченківської премії, член Національної спілки художників України та Світової асоціації митців, що малюють вустами чи ногами.
Розгорнути
Народилася Оксана Лятуринська
(1902, с. Хоми Тернопільської обл. - 1970) - українська поетеса, скульптор, живописець. Авторка збірок "Гусла", "Княжа емаль", "Бедрик", "Материнки", "Ягідка" та ін.
Розгорнути
Макара-весноукажчика
Якщо погода ясна, то і весна буде карсна (себто рання й тепла)
Розгорнути
Народився Гнат Галька
(1824, с. Зарваниця Тернопільської обл. - 1903) - український етнограф та фольклорист. Праці: "Народний празник Купала", "Названня місяців", "З народних казок".
Розгорнути
Народився Петро Кішка
(1828, с.Осметинці Вінницька область – 1882) – матрос, герой Кримської війни, легендарний розвідник.
Розгорнути
Народився Євген Маланюк
(1897, с. Новоархангельськ Кіровоградська область – 1968), український поет, літературознавець.
«Можна смерть лиш смертю здолати, Тільки в тім таємниця буття. І зерно мусить вмерти, щоб дати В життєдавчому житі – Життя.» (Євген Маланюк)
Розгорнути

Новини Дивитися всі