В Україні з'явиться пам'ятник російському імператорові Олександру ІІ

30 травня 2012 о 14:22

У місті Ровеньки Луганської області хочуть встановити пам'ятник російському імператорові Олександру II.

Як повідомила начальник відділу культури і туризму Ровеньківської міської ради Ніна Толстих, 25 травня на сесії міськради депутати ухвалили рішення прийняти в дар бюст Олександра II від скульптора з міста-побратима Ровеньки (Бєлгородська область Російської Федерації) Миколи Шептухіна.

«Скульптор запропонував зробити і подарувати нашому місту бюст Олександра II, який ще в минулому столітті стояв у нашому місті, але був зруйнований під час громадянської війни. Цей бюст встановили в 1911 році на гроші слобідських селян в честь подяки імператору за скасування кріпосного права і на честь 50-річчя цієї дати. Російський скульптор Шептухін запропонував зробити копію цього бюста і подарувати українському місту Ровеньки», — сказала Толстих.

Вона також зазначила, що на сесії було прийнято рішення про прийняття в дар бюста Олександра II, проте не розглядалося місце його встановлення.

«Інтелігенція міста пропонує встановити бюст біля музею на тому місці, де він стояв в 1911 році, але рішення ще не прийнято. Я думаю, найближчим часом воно розглядатися не буде, бо сам бюст ми ще не отримали», — сказала Толстих.

При цьому вона наголосила, що в перспективі встановлення такого пам'ятника в Ровеньках немає ніякої політики і спонтанності.

«Це не рішення ні з того, ні з сього. Це просто відновлення того, що робили наші предки — слобідські селяни. Вони були небагатими людьми, і якщо їх бажання було, що пам'ятник Олександру II повинен бути в місті, значить, це не просто так», — сказала Толстих.

За її словами, два міста України та Росії з однаковими назвами Ровеньки об'єднує історія і зараз у них тісні відносини.

«Наше місто можна вважати нащадком російського міста Ровеньки, тому що за часів Катерини II, коли були утиски козаків, бєлгородські козаки залишили своє місто Ровеньки і переселилися на територію Луганської області. Обжившись тут, вони назвали своє поселення теж Ровеньки. Потім, коли гоніння припинилися, деякі козаки поїхали назад, але все одно у нашому місті залишилися їх нащадки», — сказала Толстих.

Як повідомлялося, в Луганську мають намір встановити пам'ятник Катерині ІІ.

Розділи: Суспільство

27 січня

Інші дати

Олекса Тихий

(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.

Розгорнути

Народився Павло Чубинський

(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.

Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!

Розгорнути

Народився Архип Куїнджі

(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».

Розгорнути

Народився Павло Тичина

(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.

«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)

Розгорнути

Народився Іван Гончар

(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.

«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)

Розгорнути