Корупцію в українській освіті не вдається викорінити, оскільки у профільного міністерства ніколи не існувало стратегічної програми дій.
Про це на міжнародній конференції «Від нової академічної культури до громадянського суспільства, вільного від корупції») заявив президент Міжнародного фонду досліджень освітньої політики Тарас Фініков.
Експерт зазначив, що свідченням цього є звіт Мін'юсту «Про результати проведення заходів щодо запобігання та протидії корупції у 2011 році», виданий у квітні 2012-го.
«У звіті йдеться про корупцію комплексно, — сказав Фініков, — оскільки використовуються дані соціологічних досліджень. Але якщо ми проаналізуємо площину висновків і якихось конкретних дій, ми побачимо досить бідне зміст цього документа».
Аналогічна ситуація складається і на інших рівнях боротьби з корупцією — міністерства, регіональних обласних органів влади, правоохоронних органів, вузів.
Дії Міносвіти, на думку експерта, носять характер імітації, симуляції боротьби з корупцією, тому що «ніколи не існувало стратегічної програми дій, а окремі накази цього відомства є лише переліком порушень».
Це ж стосується і регіональних органів влади. Найбільше, що зроблено для подолання корупції на цьому рівні, — відкриті телефонні лінії довіри, які допомагають оперативно реагувати на прояви хабарництва.
«У нас є багато інформації про окремі випадки протидії хабарництву правоохоронних органів. Але цікаво, що такі випадки завжди стосуються нижчих рівнів менеджменту та працівників ВНЗ, — аналізує ситуацію експерт. — За останніх кілька років був лише один або два випадки, коли в поле зору правоохоронців потрапили ректори. Говорити ж про те, що когось в міністерстві або в обласному управлінні освіти схопили за руку, взагалі не доводиться. В Україні існує багато навчальних закладів, що мають стійку репутацію глибоко корумпованих. І саме з цих вузів ніколи нікого не зловили. І це симптоматично ».
Скептично оцінює Тарас Фініков й дієвість антикорупційних заходів у вишах: «Різні наради, агітація, рекомендації для керівників ... Все це носить формальний характер. А зворотного зв'язку і якої реакції адміністрації та менеджменту навіть на вельми дикі випадки ми не бачимо. Тому що корупційна система є серйозною можливістю підтримати цей менеджмент фінансово».
Основними ж гравцями на полі боротьби з корупцією експерт вважає громадські організації та органи студентського самоврядування.
У свою чергу, завідувачка відділом соціальної психології Інституту соціології НАН України Олена Злобіна повідомила, що згідно соцпросам тільки третина молодих людей розцінює корупцію як злочин. А більшість студентів — байдужі до проявів корупції (третина сприймає її як один з можливих способів вирішення проблем, а кожен п'ятий взагалі вважає, що це норма сучасного суспільного життя).
