Сьогодні, 30 січня, виповнюється 90 років з дня народження знаменитого режисера Леоніда Гайдая.
Як пише у своїх спогадах вдова Гайдая актриса Ніна Гребешкова, він був не тільки сценаристом і режисером, але і приголомшливим актором, і так здорово грав комедійні ролі, що режисери Іван Пир'єв і Борис Барнет сповзали з крісел від сміху.
Гайдай і сам не заперечував, що з юності мріяв про сцену і хотів бути саме актором, незважаючи на свою природну соромливість і те, що не вимовляв букви «р» і «л». Він вступив у студію при Іркутському обласному драмтеатрі, яку закінчив у 1947 році.
Незважаючи на те, що він грав провідні ролі, повністю задоволений Гайдай не був. У 1949 році він поїхав до Москви, де вступив на режисерський факультет ВДІКу (майстерня Александрова).
Гайдай не відразу звернувся до комедії, свою першу абсолютно серйозну картину Довгий шлях (1956) він зняв за сибірськими оповіданнями Короленка. Але саме цей фільм дозволив режисерові Михайлу Ромму розгледіти в Гайдаї дар комедіографа. Саме в майстерні Ромма з'явилася його перша комедія — Жених із того світу (1958) з Георгієм Віциним і Ростиславом Пляттом в головних ролях. Картину визнали дуже гострою і пустили другим екраном. Провалилася і наступна, ідеологічно витримана кіноповість Тричі воскреслий (1960).
Гайдай впав у депресію і поїхав до Іркутська, до батьків, де, сидячи на горищі серед довоєнних сатиричних журналів, придумав нову комедію.
Коли, згадує Гребешкова, Гайдай прочитав їй «сценарій» дев'ятихвилинного фільму Пес Барбос і надзвичайний крос, вона, щоб не засмучувати чоловіка, сказала — «Приголомшливо!».
Так і вийшло, короткометражка про Балбеса, Труса і Бивала, породила новий жанр в радянському кінематографі — ексцентричну комедію. Ці ж герої, яких зіграли Віцин, Моргунов і Нікулін, перекочували в короткометражку Самогонники (1962), Операцію И та інші пригоди Шурика (1965) і Кавказьку полонянку (1966).
У 1968 році Гайдай зняв картину Діамантова рука, що отримала Державну премію в 1970 році. А в 1971 році на екрани вийшла його мрія — комедія 12 стільців. З 22 претендентів на роль Остапа він вибрав нікому не відомого Арчіла Гоміашвілі.
У 70-ті роки Гайдай поставив ще дві комедії, Іван Васильович змінює професію (1973) і Не може бути! (1975). На початку 80-х — За сірниками і Спортлото-82, потім були фільми часів перебудови — Небезпечно для життя! (1985), Приватний детектив, або Операція Кооперація (1989) і На Дерибасівській гарна погода, або На Брайтон-Біч знову йдуть дощі (1992).
Всього, за підрахунками кінознавців, сукупна аудиторія фільмів Гайдая склала більше 600 мільйонів осіб.
Помер Гайдай від ускладнень після запалення легенів 19 листопада 1993 року. У 2006 році на батьківщині Гайдая, в місті Свободний Амурської області був відкритий пам'ятник кінорежисерові.
У цьому році інтернет-компанія Google відзначила святковим логотипом (дудлом) 90-річчя з дня народження Гайдая. Букви традиційного логотипу Google на головній сторінці пошуковика сьогодні замінені на мальований портрет режисера, а також зображення Труса, Балбеса і Бивалого — знаменитих героїв комедій кінорежисера.
