chrome firefox opera safari iexplorer

У Криму знайшли багатий скарб часів Боспорського царства

15 січня 2013 о 08:56

Більше 200 монет (в основному бронзових), а також різні предмети із золота, срібла та бронзи, ювелірні прикраси і скляні посудини виявлені на розкопках стародавньої фортеці Артезіан в Криму під Керчю.

Про це повідомляють «Старожитності» із посиланням на «Газету.ua».

Заможні жителі міста, обложеного римлянами близько двох тисяч років тому, намагалися врятуватися в місцевій цитаделі і сховали там два скарби.

Артезіан площею не менше 1,3 га входив до складу Боспорського царства, за яке в І столітті нашої ери билися цар Митридат VIII, який добивався незалежності від Риму, і його молодший брат Котис I, який бачив набагато більше сенсу в тому, щоб залишатися сателітом потужної імперії.

Римський імператор Клавдій підтримав Котиса, і міста, які контролював Мітрідат, були віддані вогню. Артезіан упав 45 року.

Як вважає керівник розкопок Микола Винокуров із Московського педагогічного державного університету, городяни, які ховалися в цитаделі, знали, що приречені. Найімовірніше, ці скарби були передсмертною жертвою.

Цікаво, що в обох схронах знаходилося по 55 монет Митридатового карбування. Не виключено, що це простий збіг, але можливо і те, що саме такі суми видавали тим, хто погоджувався захищати царя.

Експедиція Винокурова і його колег працює в Артезіані з 1989 року. Встановлено грецький характер місцевої культури, хоча етнічний склад населення був змішаним.

Грецьким тут було все: мова, освіта, архітектура, мистецтво, релігія. В одному зі скарбів знайдені срібна брошка, на якій вигравіруване зображення Афродіти, і золоті перстені з дорогоцінними каменями, які несуть портрети Немесіди і Тюхе.

Ба більше, в шарі, який відповідає часу спалення цитаделі, виявлено безліч фрагментів теракотових фігурок Деметри, Кори, Кібели, Афродіти з дельфіном, Психеї та Ерота, дівчат із пожертвами, Гермеса, Аттіса, піших воїнів і вершників, напівоголеного юнака, а також мініатюрної ойнохої [глечик для розливання вина - ІП] і невеликих глечиків.

Котис I відновив зруйноване місто, але ці предмети так і залишилися лежати під землею як символ відчайдушної боротьби зі зростаючою міццю Риму.

Як відомо, у 2011 році прем'єр-міністр РФ Владімір Путін на території старовинного міста Фанагорія, яке входило до Боспорського царства, знайшов дві амфори.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути