Український музей і Український кіноклуб Колумбійського університету спільно з Польським культурним інститутом у Нью-Йорку репрезентуватимуть документальний фільм про Бориса Возницького «Охоронець минувшини» («The Guardian of the Past») Малгожати Потоцької.
Про це ІА ZIK повідомила член клубу «Львів замок», що належить до організації Zonta International, доцент НУ «Львівська політехніка» Любов Янків-Вітковська.
Фільм тривалістю 50 хвилин Малгожата Потоцька зняла ще за життя Борис Возницького – у 2004 році. Таким чином вона хотіла віддати шану визначному культурному діячеві України.
«Охоронець минувшини» дає змогу глядачам ознайомитись з ексклюзивною колекцією сакрального мистецтва, яку, незважаючи на радянську тиранію, зібрав Борис Возницький, будучи на посаді директора Львівської національної галереї мистецтв.
Довідка
Бори́с Григорович Возницький – український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM). Він народився16 квітня 1926 року у селі Ульбарів, Волинського воєводства – тепер Дубенський район, Рівненська область.
Під час Другої світової війни служив у радянської армії, нагороджений медаллю «За Відвагу». Був студентом училища імені Труша, навчався у Ленінградській академії мистецтв (факультет історії мистецтв). Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках і був натхненником створення Винниківського історико-краєзнавчого музею, збирав перші експонати для нього (у 1956 році він жив у Винниках). Коли у Винниках з’явився історико-краєзнавчий музей, це був уже другий музей. Перший – кімната-музей, яку створив Борис Возницький. Борис Григорович, щоб забезпечити сім’ю, працював у трьох школах, вчив дітей малювати. Він вів два гуртки: краєзнавчий і туристичний у тодішньому Будинку піонерів. Саме у Винниках створив перший музей, експонати до якого збирав разом з учнями міста. Організовуючи експедиції в ближні села, вони знайшли унікальні речі, яким немає ціни, розкопали у лісі два кельтські поселення. Разом робили археологічні пошукові експедиції, зібрали колосальну колекцію. Багато експонатів із тих часів зберігаються в Історико-краєзнавчому музеї, а деякі – в Олеському замку. На жаль, коли він був змушений поїхати у Ленінград на навчання, цей музей перестав існувати. 1960–1962 – заступник директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом призначений на посаду директора Львівської картинної галереї.
Організатор численних історико-художніх виставок, у тому числі великої експозиції «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття» (2003), виставка «Іван Виговський особа і час», «Розпяття» (до 2000-річчя від народження Христа); був популятизатором спадщини Іоана Георга Пінзеля. Був ініціатором створення музеїв першодрукаря Івана Федорова, музею-садиби «Русалки Дністрової», створив туристичний маршрут «Золота підкова», до якого входять Олеський, Золочівський, Підгорецький, Свірзький замки.
Загинув в автокатастрофі, що сталася внаслідок серцевого нападу 23 травня 2012 року між селами Куровичі та Печенія Золочівського району Львівської області. Поховали Бориса Возницького 25 травня на Личаківському цвинтарі.