Весь минулий тиждень на Полтавщині тривали урочистості з нагоди 150–річчя від дня народження видатного вченого–натураліста, мислителя, першого президента Української академії наук Володимира Вернадського. Зокрема, в аграрній академії влаштували представницьку науково–практичну конференцію, а в краєзнавчому музеї відкрили ювілейну виставку. На них науковці, дослідники минувшини, зберігачі старожитностей і репрезентовані ними документи, матеріали вкотре підтвердили, наскільки тісними були зв’язки одного зі світочів сучасної науки з полтавським краєм і, власне, з Україною. Попри те що народився він у Петербурзі й, зрозуміло, не міг не тяжіти до обох столиць російської та радянської імперій, де розташовувалися провідні академічні установи того часу.
При цьому, як засвідчує представлене на виставці розлоге генеалогічне древо, фундатором роду Вернадських став литовський шляхтич Верна, котрий за Хмельниччини перейшов на бік українців, а його продовжувачі поріднилися з представниками наших відомих козацько–старшинських родів Старицьких, Лисенків, Гулаків та інших. Передовсім завдяки батькові, знаному економістові, котрий ніколи не цурався своїх коренів, Україна стала рідною і для Володимира Вернадського. На тій же Полтавщині він жив ще в дитинстві, потім приїздив сюди у студентські роки, тут починав свої наукові дослідження, згодом «пересиджував» часи післяреволюційної «смути» і водночас напружено працював як учений та громадський діяч, гостював у родичів... Задуми і начерки «відшліфованих» пізніше наукових концепцій і вчень про живу речовину, біосферу та ноосферу також народжувались у Полтаві й «дачному» будинку на березі Псла.
Як повідомила «УМ» старший науковий співробітник краєзнавчого музею Олена Халимон, у цій скарбниці минувшини фонд Вернадського налічує близько тисячі одиниць зберігання. Найцінніші серед них (хоча й не всі) виставили в експозиції. Такі, скажімо, як зразки ґрунтів, зібрані особисто Володимиром Вернадським наприкінці ХІХ століття в Кременчуцькому повіті, машинописний оригінал його статті про геологічну будову Висачківського пагорба на Лубенщині, автограф написаної вченим «Програми діяльності Полтавського товариства любителів природи», світлини з польових експедицій краєм майбутнього корифея науки тощо. Позбавлена зайвого академізму виставка не лише інформує, а й по–своєму «занурює» відвідувачів у епоху великих відкриттів за участю ювіляра. Бо ж саме Володимира Вернадського по праву вважають «батьком» таких наук, як геохімія, біогеохімія та радіогеологія.
Водночас на Полтавщині задумали відтворити згадану «дачу» родини Вернадських на Бутовій горі під Шишаками. За малюнком дочки вченого (на жаль, не збереглися навіть світлини того будинку), вже виконано його ескізний проект, розроблено відповідну документацію і, як повідомив заступник голови облдержадміністрації Валерій Пархоменко, зараз тривають пошуки інвестора, котрий погодився б утілити ті наміри в життя. За задумом ініціаторів відбудови, майбутній об’єкт у мальовничому місці на березі Псла має стати осередком зеленого туризму і водночас своєрідним «живим» пам’ятником Володимиру Вернадському, новою Меккою для прихильників ідей видатного вченого–гуманіста.
