При складанні рейтингу розглядаються кілька показників, зокрема, рівень здоров'я і тривалості життя жінок, рівень освіти, їхня участь і можливості у політичному та економічному житті.
Україна зберегла 64-те місце у Світовому рейтингу рівноправності статей, проте покращила свій індекс, передає ZN.UA.
Автори опублікованої сьогодні доповіді Gender Gap Index склали рейтинг за результатами досліджень прав чоловіків і жінок у 136 країнах світу. Вони розглядали кілька показників, зокрема, рівень здоров'я і тривалості життя жінок, рівень освіти, їхню участь і можливості у політичному та економічному житті.
За підсумками 2013 року, перше місце в рейтингу посіла Ісландія, далі йдуть Фінляндія та Норвегія. У п'ятірку лідерів потрапили Швеція і Філіппіни. В цілому, за минулий рік своє становище в рейтингу поліпшили відразу 86 країн, при цьому, найбільший прогрес досягнуто у сфері участі жінок у політиці.
У 2012 році список складався зі 154-х держав, індекс України у рейтингу був 0.689 (індекс першого місця — 0.864). У 2013 році Україна, зберігши 64-те місце, поліпшила індекс до 0.694.
Росія зайняла у рейтингу 61-ше місце, Німеччина — 14-те, Великобританія — 18-те, США — 23-тє, Франція — 45-те, Ізраїль — 53-тє, Польща — 54-те, Китай — 69-те, Японія — 105-те.
В нижній частині рейтингу розташувалися країни Близького Сходу і Північної Африки, а замикають його Чад, Пакистан та Ємен.
Індекс гендерного розриву — глобальне дослідження і рейтинг країн світу за показником рівноправності статей, складається щорічно з 2006 року. Методику засновано на комбінації загальнодоступних статистичних даних у галузі соціально-економічного розвитку у різних країнах світу.
Індекс призначено для вимірювання гендерних відмінностей у доступі до ресурсів та можливостей в окремих країнах, а не фактичного рівня наявних ресурсів і можливостей в цих країнах. Індекс вимірює тільки гендерні відмінності у країнах світу незалежно від рівня їхнього розвитку. Передбачається, що індекс повинен використовуватися державами, які прагнуть до скорочення гендерної нерівності, як інструмент для аналізу проблемних моментів в їхній соціальній політиці, розробки заходів щодо скорочення гендерного розриву та відстеження їхньої ефективності з плином часу.
