Щотижня стає більше міст, де можна безкоштовно вивчати українську мову. У дружній атмосфері, з цікавими людьми, без примусу й напруги дорослі та юні отримують можливість вдосконалювати свою розмовну та письмову українську. 
 
Будь-яка ініціатива чогось варта, якщо її підтримують небайдужі й розумні люди. Енергія однієї людини запалює інших, а ті, в свою чергу, гуртують навколо себе однодумців.
 
У геометричній прогресії зростає кількість людей, які підтримують ідею організації безкоштовних курсів української мови у містах та селищах України. Навчати йдуть ті, хто знає і любить мову, а вчитися приходять ті, кому вона потрібна для справ і для душі. Причому, вчитися приходять люди різного віку – від школярів до пенсіонерів.

Лише цього тижня до 11 міст, де вже працюють курси, додалися Одеса й Дніпропетровськ. Усю інформацію про курси можна знайти в інтернеті, включно з мобільними телефонами координаторів.

«Викладачі, які задіяні на курсах, працюють на засадах волонтерства. Це високопрофесійні науковці, шкільні вчителі, викладачі вищих навчальних закладів і... яскраві особистості. Викладачі зустрічаються із слухачами курсів у позаробочий час і їм вистачає завзяття й сил», – розповідає координатор й один з організаторів проекту з безкоштовного вивчення української мови Анастасія Розлуцька.
 
Програми формуються гнучко, відповідно до рівня групи та до побажань слухачів курсів. Багато уваги приділяється усному мовленню, «у веселій атмосфері розбиваються психологічні мовні бар’єри». «Звісно ж там присутні теми з граматики, стилістики, орфоепії, ділового спілкування, лексики. Щоб подолати невпевненість перед українською мовою, потрібно розпочати говорити, спершу навіть з помилками. Викладачі, як б сказала, украй делікатно допомагають долати ці помилки і вчать літературної норми», – каже Розлуцька.
 
Вона переконана, що люди, які зголошуються навчати інших української мови на волонтерських засадах, є непересічними людьми. Тому до класичної методики навчання – комунікування, руху від простого до складного, опертя на знання, якими людина вже володіє – додається ще й яскрава індивідуальність викладача.
 
«При цьому для всіх нас є важливим, й це нам таки вдається, щоб і у викладачів, і в слухачів курсів працювали як «передавачі», так і «приймачі», тобто – відбувалося спілкування у формі діалогу», – радіє координатор.
 
При такій формі навчання зникають будь-які проблем з віковим бар’єром. Молодість для викладання не є завадою, навіть навпаки, переконалася на власному досвіді викладач-волонтер Катерина Мельник, аспірант Києво-Могилянської академії.

Найбільше груп зараз працює у Києві, що зрозуміло з огляду на кількість населення у столиці. Незабаром курси розпочнуть свою роботу у Донецьку.