16 листопада в Національній опері України показали прем'єру опери «Казка про царя Салтана» у новому прочитанні.
Над постановкою працювали головний режисер театру Анатолій Солов'яненко, диригент Микола Дядюра, художник Марія Левитська, хормейстер Богдан Пліш і балетмейстер Віктор Яременко. Вони зуміли вразити уяву навіть найвибагливішого шанувальника класичної опери і виконанням артистами своїх партій, і фантастичною сценографією, балетом, мультиплікацією і візуально-графічними ефектами.
У цей вечір на сцені виступали: Сергій Ковнір (Салтан), Вікторія Ченська (Цариця Мілітрісе), Сергій Пащук (Царевич Гвідон), Лілія Гревцова (Царівна- Лебідь), Тамара Калінкіна (Кухарка) та інші провідні майстри оперної сцени. Для вистави придумали більше 350-ти розкішних унікальних костюмів і близько 5 тис. метрів мальовничих декорацій.
«Взявшись за нове прочитання класичної опери Миколи Римського-Корсакова „Казка про царя Салтана“ — твір, безумовно, дуже цікавий і сценічно, і музично — ми намагалися прокласти своєрідний музичний місток для майбутніх поколінь шанувальників оперного мистецтва, — сказав режисер Анатолій Солов'яненко. — Нам дуже хотілося б, щоб діти входили в світ казки не лише за допомогою комп'ютерних ігор, але і за допомогою прекрасної музики. Потрібно з найменших років долучатися до високого мистецтва, і наше головне завдання — допомагати батькам зробити це мистецтво цікавим і доступним для діточок будь-якого віку».
Історія постановок і виконання «Казки про царя Салтана» різноманітна. Право першої постановки в 1900-му році композитор надав Російській приватній опері. Дія відбувається частково в місті Тмутаракані, частково на острові Буяні... На київській сцені «Казка» вперше була поставлена в 1908-му році. Саме ця постановка йшла і у фатальному 1911-му, коли під час парадного спектаклю для двору і міністрів імператора Миколи ІІ був смертельно поранений прем'єр-міністр Росії Петро Столипін. Наступна прем'єра «Казки про царя Салтана» відбулася в 1917-му році. Згодом до шедевру Миколи Римського-Корсакова театр звертався неодноразово Востаннє — у 1949-му (коли відзначали 150 років з дня народження Олександра Пушкіна).
