chrome firefox opera safari iexplorer

Національній опері виповнилося 150 років: які таємниці зберігає театр

27 листопада 2017 о 15:13

Виконавські традиції Національної опери України сформувалися на міцному фундаменті бездоганного професіоналізму та естетиці європейського гуманізму.

Особливо вражає масштабами сцена. Вона побудована під ухилом в чотири градуси, щоб глядач міг чітко бачити, що відбувається на ній, а також всі декорації. Під ухилом побудований і партер, де крісла розставлені в шаховому порядку. Сцена — 34 м в ширину і 27 м у висоту (дев'ятиповерховий будинок). Такою вона стала після реконструкції в 1980-х роках.

«Портал сцени зараз закритий від залу протипожежною завісою, її вага 20 тонн, вона зроблена з металу і азбесту. Як відомо, другий київський міський театр згорів в 1896 році, шансів без завіси у нього не було. В ті часи театри горіли дуже часто, наприклад, під час пожежі у Віденській опері загинуло до тисячі осіб ... у Києві під час пожежі люди не постраждали. у новому театрі, відкритому в 1901 році, протипожежна завіса була встановлена у вигляді розсувних металевих воріт», — розповідає нам архіваріус театру Лариса Тарасенко.

Підлога сцени вкрита палубним брусом, вона добре пружинить під артистами. Під нею є спеціальні сейфи для зберігання декорацій, а в чотирьох місцях навіть обладнані маленькі ліфти, розраховані на одного артиста. У балеті «Жизель» головна героїня раптово з'являється з могили. До речі, на сцені, крім величезної кількості освітлювальних приладів, є навіть своя дзвіниця, вона обладнана декількома дзвонами, які звучать під час вистав.

У 1950-х роках на сцені стався курйозний випадок.

"Виявляється, театр подобається не тільки глядачам, але і щурам. Тут їх, звичайно, завжди цькували, але ось один щур став легендарним, оскільки був дуже музичним. Він любив забратися на колосники – верхні конструкції над сценою – і слухати оперу. Артисти часто помічали його по червоних оченятах в темряві. Під час виступу народної артистки СРСР Зої Гайдай стався конфуз. Під час виконання арії на верхній ноті вона відверто дала «півня». Мабуть, для щура це теж стало несподіванкою, він звалився прямо на голову Гайдай. Від переляку Зоя Михайлівна втратила свідомість. Скандал. Швидко опустили завісу, артистку привели до тями. Потрібно віддати їй належне, вона знову вийшла на сцену. А коли підняла голову, побачила на колосниках червоні оченята. Щур вже встиг забратися на своє місце, щоб слухати

Балерини театру згадують, що колись до вікон театру внадилася кішечка, яка взимку любила приходити і дивитися, як вони танцюють. Так тривало кілька років. До речі, живність на сцену театру не виводять, а використовують муляжі — дуже переконливий реквізит, що виготовляється бутафорами театру.

Джерело: Сегодня
Розділи: Суспільство

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути