Грошовий фонд Шевченківської премії стрімко зріс. Цьогоріч Кабмін збільшив суму її грошового виміру із 300 тисяч до 1,3 мільйона гривень. Сама ж премія, за словами письменників, знецінюється, а її вручення перетворюється у битву за кругленьку суму.

Відома українська письменниця Марія Матіос, котра вісім років була заступником голови Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка, впевнена — за останні роки Шевченківська премія серйозно себе дискредитувала. «Коли президент Украї­ни не підписав укази про присудження Шевченківської премії Шкляру, якого вибрав комітет, то вже після цього можна було скасувати цю відзнаку і розпустити Шевченківський комітет. Адже за 50 з гаком років ніхто так не принижував Шевченка і Шевченківську премію. Це вперше в історії існування нагороди було скасоване рішення комітету», – обурює­ться Марія Матіос.

Корупційні схеми вручення державних премій давно стали предметом жартів серед діячів української культури. «Він премію здобув літературну лише після шістнадцятого штурму», — глузує в епіграмі поет Ігор Січковик. Проте цього року митцям не до сміху – не щодня у зубожілій країні письменник має нагоду отримати 1,3 мільйона гривень. Марія Матіос називає збільшення фонду премії спробою влади підкупити письменників. «Була б моя воля, я б до 200-ліття Шевченка не давала б цієї премії, тому що ця влада Шевченка ненавидить і за допомогою грошей хоче здобути прихильність українських інтелектуалів», – зазначила письменниця. Пані Марія підкреслює, що наявність премії у письменника зовсім не означає його популярності і попиту на його твори. «Більш незнаних митців, ніж лауреати Шевченківської премії, в Украї­ні немає», — впевнена вона.

Творець українських бестселерів Андрій Курков, який був у комітеті Шевченківської премії до 2010 року, з думкою колеги погоджується. Пан Андрій відверто заявляє про корупцію навколо присудження премії і вважає, що реанімації вона не підлягає. «Кілька разів Шевченківську премію давали справді хорошим письменникам за вартісні книжки: Євгену Пашковському, Олесю Ульяненку, Марії Матіос... Проте більшість її лауреатів – це «середнячки», які пробиваються через якісь зв’язки, через лобіювання. Тому премія має сумнівну репутацію. Скептично до неї ставляться не лише письменники, а й читачі, бо премія ніяк не впливає на продаж книжок. Зараз Шевченківська премія – мертва, її треба відроджувати, перейменовувати. За кордоном національні премії приносять чимало користі, щоправда, їх вручення не контролюється державою. У нас же списки затверджуються на рівні адміністрації президента. Прозорості прийняття рішення нема. Реанімувати Шевченківську премію неможливо, бо комітет не змінюється повністю, міняються лише деякі обличчя. Усе вирішують люди, середній вік яких 75 років, вони не знаються і не хочуть знатися на сучасному мистецтві. Але найбільш абсурдним є збільшення фонду премії, зважаючи на економічну ситуацію в країні. Це виглядає як підкуп. Бо немає в країні культурної еліти, яка була б лояльна до влади і при цьому була би визнаною на світовому рівні».

Письменниця Галина Пагутяк стала лауреатом Шевченківської премії у 2010 році. Пані Галина не приховує, що вручення премії їй допомогло і наголошує на її необхідності. “Тоді була бідна, як церковна миша, тому премія на деякий час дала мені матеріальну стабільність і можливість писати, — пригадує письменниця. — Премія обов’язково повинна існувати, вона вписалася у контекст нашої культури. Але її потрібно цілком відділити від влади”. Саме у тискові політики на національну премію письменниця бачить основу зла. “Премія імені Шевченка мала би бути честю для письменника, але хто ж захоче приймати її з рук такого президента? — розмірковує Галина Пагутяк. — Проблема в тому, що Шевченківська премія позв’язана з політикою і є заручницею тієї чи іншої влади. Не йдеться про те, хто вручає її — голова комітету чи президент, проблема у самій процедурі обрання лауреата”.

Національна премія України імені Тараса Шевченка – вища нагорода України в галузі культури і мистецтва. Її вручають щорічно з 1961 року. Список номінантів визначає спеціальний комітет, після чого він затверд­жується указом президента. Премія передбачає грошову винагороду. У 2010 році премію в розмірі 130 тисяч гривень отримали 10 лауреатів, у 2011 році вручили сім нагород по 250 тис. Тоді ж один із претендентів — письменник Василь Шкляр — від Шевченківської премії відмовився на знак протесту проти діяльності міністра освіти Дмитра Табачника. У 2012 році лауреатів було лише п’ять — вони отримали по 260 тис. гривень. У 2013 році лауреатам також вручали по 260 тис.