Порозуміння між владою і опозицією, яке уже виднілося на горизонті, відкладається. Каменем спотикання у переговорах стало питання про звільнення з-під варти усіх євромайданівців, яких у різний спосіб захопили силовики. Йшлося про десятки тих протестувальників, які нині під наглядом силовиків перебувають у госпіталях, під домашнім арештом, які уже сидять у СІЗО, за якими і далі нишпорять «специ» з відомства Захарченка. Чи вийдуть у найближчі години вони на волю, залежало від народних депутатів. У середу спеціальним законом вони мали позбавити майданівців переслідувань, заарештованих випустити на волю. Чи вдалось домогтися цього, стало відомо пізно ввечері, коли цей номер «Високого Замку» ми відправляли до друку…
«Амністійне» питання планували розглянути на позачерговій сесії Верховної Ради ще у вівторок, коли відміняли диктаторські закони від 16 січня. Як мовиться: якщо кувати залізо, то тоді, коли воно ще гаряче. Як того слід було чекати, з боку провладної частини парламенту почалося «мусолення теми». З’явилося кілька «компромісних» законопроектів з хитрими для опозиції пунктами-пастками.
Було видно, що Банкова не квапилася випускати на волю захоплених силовиками заручників, намагалася шантажувати своїх опонентів, ввести в оману. Зокрема, хотіла, щоб в обмін на звільнення заарештованих керівництво Майдану дало вказівку звільнити всі захоплені майданівцями адміністративні будівлі (зокрема приміщення Київської міськдержадміністрації, Будинку профспілок, Українського дому, обласні та районні держадміністрації). У 20-градусні морози мирні протестувальники, які приїхали у центр Києва відстоювати свої права (і поки що не досягли цього), опинялися б на вулиці…
Багато хто в опозиції на такі домовленості не погоджувався, вважав їх зрадницькими стосовно майданівців. Народний депутат Микола Томенко заявив, що «узгоджений» законопроект фактично є «законопроектом про розпуск Майдану». На думку Томенка, і серед позафракційних, і серед представників Партії регіонів було достатньо голосів, щоб проголосувати законопроект про амністію без будь-яких умов, які висувають перед учасниками протесту…
Дивувався висунутим владою умовам і голова комітету у закордонних справах Європарламенту Елмар Брок. «У Європарламенті не розуміють, як доля активістів Майдану могла стати предметом переговорів: їх треба просто відпустити!» — заявив він. І додав: компроміс необхідно знайти, але в домовленостях не може бути обставин, при яких відбувається порушення прав людини.
Степан КУРПІЛЬ, народний депутат («Батьківщина»)
Вимога опозиції – звільнити усіх затриманих без будь-яких умов. Бо ці затримані – як заручники, вони ні в чому не винні. Їх хапали прямо на вулиці, хтось у касці йшов, хтось не так подивився на міліціонера... А Партія регіонів і Адміністрація президента хотіли під цю амністію певні умови – щоб намети забрати, звільнити від протестувальників вулиці. Фактично — закрити Майдан. Останній їхній компромісний варіант – протягом 15 днів звільнити всі державні обласні, районні адміністрації, звільнити вулицю Грушевського. Генпрокурор мав доповісти про те, чи виконана ця вимога. У разі її виконання закон вступив би у дію…
Зрозуміло, такий шантаж Майдан не сприйме. Підозрюємо, що це може бути «кидок» з боку влади, оскільки її силові органи продовжують заарештовувати людей, зокрема у регіонах, тиснути в інший спосіб. В той же час нікого не покарали з тих, хто причетний до вбивств, до викрадення, до побиття майданівців. Тому ніякої довіри до їхніх «компромісів» в опозиції немає.
Ми вимагали голосувати за законопроекти Дерев’янка або Ємця, які передбачали амністію без жодних умов.
