chrome firefox opera safari iexplorer

Скільки коштує одягнутися по-олімпійськи

14 лютого 2014 о 11:53

Кореспондент «ВЗ» навідалася до столичного фірмового магазину, який одягає нашу олімпійську збірну.

Магазин спортивного одягу «Bosco», який одягає українську олімпійську збірну, розташований у центрі Києва на Хрещатику. Спортивний одяг з олімпійськими шевронами українським спортсменам магазин надав безкоштовно. Усі інші, хто бажає відчути себе причетним до Олімпіади, можуть тут прибарахлитися. Скільки коштує таке задоволення, дізнавалася кореспондент «ВЗ».

Лижний костюм, в якому наша збірна виступає у Сочі, коштує близько двох тисяч гривень. Утім, купувати весь комплект не обов’язково. Окремо куртка коштує тисячу гривень, толстовка – 535, утеплені брюки за знижкою – 475 гривень (були 800). Утеплений гірськолижний костюм – куртка, брюки – коштує 2100 гривень.

Аксесуари до спортивних костюмів можна придбати від 165 до 440 гривень. Шапка зі старої колекції 2011 року зі знижкою 65% коштує 165 гривень, з нової – 430, шалик – 440. «На аксесуари діє акція: при покупці куртки і брюків – шапка і рукавички чи шарф і рукавички – у подарунок», – зазначила продавець-консультант Ольга.

Кросівки для залу зі шкірзамінника коштують 500 гривень. «Це фабричний Китай, – пояснила Ольга. – Шкіряні коштують 1210 гривень».

Спортивний пуховик виробництва Румунії з 50% знижкою коштує 2 750 гривень. «Дорога тканина, наповнювач – 100% гусячий пух, на капюшоні – хутро єнота, плюс олімпійські шеврони. Тому початкова ціна була така висока».

Чоботи з тканини, що не промокає, зі знижкою 50% коштують 900 гривень. Стільки ж треба віддати і за оригінальні дутики.

На окремому стелажі на кількох вішаках представлена російська олімпійська колекція спор­тивного одягу. Спортивні костюми з емблемою RUSSIA коштують по тисячі гривень, куртки – 1500. «Рідко купують одяг з цієї колекції, – каже Ольга. – Мабуть, із патріотичних міркувань. До нас частенько навідуються відомі артисти, спортсмени. Нещодавно були боксери Олександр Усик, Микола Буценко, співачка Аліна Гросу».

Та, схоже, олімпійський одяг не вельми популярний серед киян. Поки була у магазині, жоден покупець так і не зайшов до магазину. Продавці кажуть, не було ажіотажу і перед Олімпіадою.

Розділи: Суспільство

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути