Велосипедні доріжки, велосмуги та велостоянки в Україні існують. І навіть користуються популярністю.
Велосипедистів більшає щороку, і якщо раніше велосипедом користувалися переважно у селах (бо немає іншого транспорту), а у містах їздили суворі велосипедисти-спортсмени, то з 2012 року велосипед в українських містах набуває іншого значення: це транспорт для щоденних поїздок на роботу, навчання, у справах.
Можна сміливо сказати: Україна подолала критичний бар’єр, до якого велосипед був транспортом для маргіналів, і впевнено іде до велосипеду як щоденного міського транспорту.
Ми проаналізували найбільш велосипедні міста України і створили топ-4 українських міст, де велорух розвивається за європейським прикладом.
Ще не можна назвати ці міста «цілком і повністю дружніми до велосипедистів», але за кіл
Четверте місце: Донецьк
З 2013 року Донецьк активно підключився до створення велосипедної інфраструктури. Протягом кількох місяців експерти з Німеччини та Києва працювали з донецькою владою, розробляючи концепцію розвитку велосипедної інфраструктури за європейським зразком.
Загалом, у Донецьку має з’явитися 62 км велошляхів.
Наразі роботи призупинені, і ми від усього серця зичимо Донецьку якомога швидше оговтатися від проблем, які його спіткали, і почати знову жити нормальним життям, розвиваючись, як справжнє європейське місто.
Третє місце: Київ
Київ — єдине з перелічених міст, де рушієм велосипедних змін є не міська влада, а активісти. Тому тут багато велосипедних подій, парадів, цікавих місць та велопарковок, влаштованих на прохання активістів, але мало велосипедної інфраструктури, яку має будувати місто.
Обидві київські велодоріжки, збудовані ще у 2010 році, розташовані у Дарницькому районі: уздовж проспекту Бажана з обох боків та на вулиці Здолбунівській.
По буднях велосипедистів на доріжках небагато, бо маршрути велосипедистів в центр міста або у справах не співпадають з прокладеними велодоріжками. Але по вихідних на них катаються мешканці району.
Громадська організація Асоціація велосипедистів Києва спільно з Німецьким бюро міжнародного співробітництва GIZ та експертами-планувальниками з Дрездену розробили план розвитку велосипедної мережі Дарницького району, визначивши найбільш потрібні, магістральні, та другорядні велошляхи, які треба збудувати у районі.
Назвали проект «Пілотний велорайон Старт».
Заплановані також «перехоплюючі» криті велопаркінги біля станцій метро Позняки, Осокорки, Харківська, та міської електрички, до яких можна з району під’їхати на велосипеді, залишити їх під наглядом на день, а ввечері повернутися додому, заміняючи перевантажені маршрутки велосипедом.
Також запланували спеціальну систему велосипедної навігації: вказівники, по яких зрозуміло і передбачувано можна доїхати до потрібного місця. За основу київської велонавігації вирішили пропонувати німецьку, яка уже довела свою ефективність.
Наразі програма пілотного велорайону не затверджена міською радою, тому не має фінансування, і чекає на нових київських депутатів.
З 2012 року у Києві існують також 6 рекреаційних веломаршрутів у парках Дружби народів, Пущі-Водиці, Голосіївському, Сирецькому гаю, Микільському та Биківнянському лісах.
Маршрути розробили велоактивісти Асоціації велосипедистів Києва та працівники фармацевтичної корпорації, яка профінансувала маркування та спеціальні стенди на в’їздах до маршрутів.
Мережа велопарковок у Києві розвивається хаотично: окремі кав’ярні, ресторани та офіси встановлюють свої велопарковки, усі дуже різні.
У 2012 році Київ здійснив спробу встановити велопарковки біля громадських закладів за кошт «Київтранспарксервісу».
50 велостійок були встановлені біля музеїв, театрів, мистецьких галерей та станцій метро. Більшість з них не витримали зими і зламалися. Але прецедент був позитивний, і маємо надію, буде повторений незабаром.
Незважаючи на загальну пасивність міської влади, київські велоактивісти є одними з найбільш активних в Україні.
«Ми не можемо будувати велосипедні шляхи самостійно, але можемо збільшувати кількість велосипедистів опосередковано. Тому ми проводимо велопаради, велонавчання, зустрічі, спільні велопоїздки, аби показати киянам, що велосипед є цілком прийнятним, зручним і швидким видом транспортну для міста», — каже медіа-координаторка Асоціації велосипедистів Києва Олеся Сторожук.
Одним з популярних велозаходів у місті є безкоштовні велонавчання з Правил дорожнього руху, які щонеділі проводять велотренери Асоціації велосипедистів Києва у п’яти районах: Голосіївському, Оболоні, Подолі, Дарниці та Позняках.
Протягом двох годин велотренери їздять з «учнями» по районах, вивчаючи правила проїзду перехресть, дорожні знаки та хитрощі спільного руху з автомобілями.
З 2010 у Києві також проводять конкурс на кращий офіс, облаштований для роботи велосипедистів – «Велопрацедавець року». Офіси та організації, що встановили велопарковки, мають душові кабінки та заохочують своїх працівників їздити на роботу на велосипеді, отримують призи та подяку від Асоціації велосипедистів Києва.
Цікаво, що перші три нагороди отримали IT-компанії, як найбільш дружні до велосипедистів. А у 2013 році звання «Велопрацедавця року» вперше отримала телекомпанія. Також серед переможців – Департамент містобудування та архітектури Києва, що восени 2013 мав і велосипедистів-працівників, і душ, і велопарковку. Щоправда, остання була демонтована під час зимових подій на Майдані.
Друге місце: Вінниця
На стадії підготовки статті Вінниця у рейтингу веломіст України посідала третє, а то й четверте місце. Але з’ясувавши, які ініціативи були проведені у Вінниці останніми роками, стало ясно, що Вінниця – один з українських вело-лідерів, що обганяє і Донецьк, і Київ.
Саме Вінниця була першим українським містом, що запросило до співпраці іноземних експертів: Роберт ван Гаммерен з Нідерландів консультував вінницьку владу щодо створення велопрограми.
Результат – 11 км велошляхів, серед яких не лише відокремлені велодоріжки, а й велосмуги на проїзній частині. Одна з велодоріжок, в якості експерименту, прокладена з лівого боку проїзної частини уздовж бульвару.
У 2014 році планують збудувати ще 14,5 км велошляхів. Робота іде за планом, без затримок. Фінансування на велосипедну інфраструктуру беруть з 10% коштів, спрямованих на реконструкцію доріг та тротуарів. Це рішення було прийняте минулого року на сесії міської ради, і таке стабільне фінансування з чітким бюджетом є безпрецедентним наразі випадком в Україні.
Загалом до 2020 року у Вінниці буде 100 км велошляхів, серед яких розрізняють магістральні, другорядні та сполучні велошляхи, як у кращих європейських веломістах.
З велопарковками місто теж вирішило комплексно: усі підприємства, що ведуть бізнес, або хочуть продовжити свої ліцензії, мають облаштовувати хоча би мінімальну велопарковку.
«Це така сама умова для бізнесу, як і створення спеціальної інфраструктури для людей з інвалідністю», — каже Олег Крупський, керівник розвитку велосипедної інфраструктури у місті Вінниця.
Щомісяця Вінниця проводить щонайменше один захід з популяризації велоруху. У травні 2014 їх було навіть два: велопроїзд на початку травня з організацією «Спорт для всіх» та всеукраїнський велопарад на Велодень 31 травня.
Також у Вінниці вперше був проведений зимовий Велопарад Дідів Морозів, з 2011 року: понад 100 велосипедистів у червоних костюмах з білими бородами щороку проїжджають містом.
Перше місце: Львів
Львів має понад 30 км велошляхів, серед яких відокремлені велодоріжки, велосмуги і навіть велосипедна контр-смуга. Наразі місто є «флагманом» велосипедної інфраструктури України та майданчиком для експериментів, яке впроваджує європейські стандарти у межах неповоротких державних будівельних норм України.
Така активність не в останню чергу зумовлена призначенням Радника з велосипедної інфраструктури у львівській мерії. Олегу Шміду вдається реалізувати велосипедні плани в умовах незначного бюджету та уже несприятливих до велосипедистів ДБН-ів. Разом з німцями він розробив та пролобіював план розвитку веломережі Львова, що поетапно впроваджується до 2019 року.
Велодоріжки тут будують як поряд із тротуаром (на вулиці Липинського), так і поряд з проїзною частиною (велосмуга на Зеленій).
Вперше в Україні Львів створив велосипедну контр-смугу на вулиці Коперника, а згодом на Коновальця: це коли на вулиці з одностороннім рухом велосипедисту дозволено їхати в обидва боки. Уздовж руху автомобілів велосипедист їде разом з ними, а проти руху – по спеціально облаштованій велосипедній доріжці
Також Львову вдалося «проштовхнути» ідею з підвищення велопереїзду на перехресті. Завдяки підвищенню велодоріжки над рівнем дороги водії мають пригальмовувати, і це створює безпечні умови для руху не лише велосипедистів, а і пішоходів.
Львів впроваджує європейські практики на зупинках громадського транспорту. Це ті сміливі рішення, яких велоактивісти так довго вимагають в інших містах.
Місця, де велодоріжка перетинає дорогу, позначають червоним пластиковим покриттям, аби попередити водіїв, що у межах перехрестя велосипедисти мають пріоритет, і їх треба на таких велопереїздах пропускати.
Там, де створені смуги для громадського транспорту, велосипедна смуга проходить між автосмугою та смугою громадського транспорту. Задля безпеки велосипедистів таку велосмугу зробили дещо вищою.
Експерименти Львова стосуються не лише велосипедистів, а доцільного транспортного планування загалом. Так, під час реконструкції на вулиці Рибній проїзну частину виклали двома типами бруківки: більш велика – по краях, тут мають паркуватися автомобілі, а гладенька – по центру, аби велосипедистам було зручно тут проїжджати.
Задля зниження швидкості автомобілів на вулиці Ужгородській збудували «острівці», які змушують водіїв рухатися зигзагом. Тому автоводії рухаються тут повільніше, а велосипедисти можуть їхати прямо і достатньо швидко.
Велопарковки у Львові встановлюють як з боку мерії та Німецького товариства міжнародного співробітництва, так і власники закладів за власний кошт.
Працівники мерії їздять на велосипеді на роботу (мер їздить не щодня) та паркують велосипеди біля ратуші.
2014 року у Львові також відкрилося прекрасне велокафе Radler (німецькою – «велосипедист», а також це назва відомого німецького напою, пиво навпіл з яблучним соком).
Перед кафе та усередині нього намальована велодоріжка, звісно, є велопарковка, а всередині збережено стиль велосипедної майстерні.
Загалом, Львів дещо відстає у виконанні своїх планів: до кінця 2013 мали збудувати уже 120 км велошляхів, але через проблеми з фінансуванням реалізацію усіх 120 відклали.
Тим не менш, енергійність та наполегливість відповідальних працівників мерії робить Львів найвелосипеднішим місто України.
