Еспресо.TV опитало відомих українських музикантів щодо того, чи варто позбавляти Йосипа Кобзона звання народного артиста України та чи потрібно державі переглянути політику у присвоєнні почесних звань.
Найближчого понеділка радянсько-російсько-денеерівський співак Йосип Кобзон візьме участь у закладці «пам'ятника жертвам українського геноциду» на кургані Савур-Могила. Звісно, співак приїде не просто так. Разом з ансамблем МВС Росії він виконає черговий «гімн Донбасу». Цього разу власного авторства.
Цікаво, що Кобзон, який народився на Донеччині, носить звання народного артиста України, яке отримав 1991 року. Раніше «співак усіх часів та народів» носив і звання почесного мешканця Дніпропетровська, але на початку вересня Дніпропетровська міськрада позбавила Йосипа Давидовича цього звання. Щодо звання народного артиста, то тут все в руках Президента України. Саме указом глави держави це звання присвоюється і саме в компетенції президента цей указ скасувати.
Власне, до списку офіційно «визнаних» в Україні російських артистів-шовіністів належить не лише Кобзон, а й композитор Ілля Рєзнік, диригент Юрій Башмет та багато інших. Всі ці люди неодноразово підтримували агресивну політику Кремля, хоча досі мають звання народних артистів України.
Журналісти Еспресо.TV опитали відомих українських музикантів чи варто Кобзона позбавити звання народного артиста України і чи потрібно державі найближчим часом переглянути сам принцип присвоєння почесних нагород:
Марія Бурмака, співачка та народна артистка України: «Це має бути публічне обговорення. Тобто це не повинна вирішувати якась група артистів чи чиновників.
Це має бути колективне рішення більшості. Має розглядатися питання чи виправдовує це звання людина, яка його носить, чи дійсно вона багато чого зробила для України і продовжує це робити.
Я впевнена, що крім Кобзона чимало людей також незаслужено отримали звання народного артиста чи заслуженого артиста України. Звісно, Кобзон зараз проводить антиукраїнську політику. Але лише народ має вирішувати, хто має право носити це звання, а хто ні.
Адже треба розуміти, що на Донбасі чимало людей, які досі вважають Кобзона кумиром. Це наслідки дуже тривалої пропаганди. І якщо з часом ці люди зрозуміють в чиї ворота грає цей народний артист України, виступаючи фактично на боці людей, які прийшли воювати в їх країні, тільки тоді ми досягнемо своєї мети.
Крім того, з часом нам потрібно буде переглянути саму систему висування людей, які мають отримувати звання. До цього має бути залучена думка громадськості, а не певного кола чиновників.
Цікаво, що в країнах Західної Європи ніколи не було такої системи вшанування артистів. Це була особливість Радянського Союзу, яка насправді передбачала для артистів можливіть отримати матеріальну підтримку.
Звісно, зараз ця система застаріла і віджила себе. Насправді зараз звання народного артиста України не передбачає жодних матеріальних благ.
Наприклад, особисто для мене це була можливість отримати визнання того, що я щось реально зробила для своєї країни».
Ніна Матвієнко, співачка, народна артистка УРСР та герой України: «Якби сам Донецьк підняв це питання, то це було б дуже доречно.
Мені образливо і соромно за Україну, яка всім щедро роздає ці звання. Можливо, варто нарешті переглянути ці емоційні сплески, під впливом яких роздаються державні нагороди?
Хоча насправді всі ці звання тим артистам давала не Україна, а вожді, до яких російські артисти вміють підмазуватися та возвеличувати. Російські артисти чомусь завжди були ближче до наших вождів, ніж українські.
Крім того, має бути чітке усвідомлення того, що ці так звані іноземні артисти українською мовою ніколи не заспівають.
Якщо ж взяти Кобзона, який хоч і народився в Україні, але не є патріотом. Він як перекотиполе, взяв своє і пішов далі.
Я б взагалі таких людей в Україну не пускала. Бо такі люди завжди ніж за спиною тримають і нічого щирого від них чекати не варто».
Тарас Чубай, рок-музикант та заслужений артист України: «Всі ці звання, які нам дісталися — радянський спадок, від якого варто позбуватися. Бо зараз все це трошки кумедно виглядає.
Державі варто реальними кроками культуру підтримувати. Наприклад, можна почати хоча б з того, щоб обмежити потік російської попси та серіалів.
А що стосується Кобзона, то на цього старого придурка не варто звертати увагу. Хай він йде до пекла та зрештою він туди і їде. Якщо хоче співати гімни Новоросії, то хай собі співає скільки завгодно. У нас насправді є багато інших нагальних проблем».