chrome firefox opera safari iexplorer

Не дочекавшись реставрації, «Меджибіж» розвалюється на друзки

15 січня 2015 о 16:46

Унікальна пам’ятка українського Ренесансу — палац князів Сенявських, що входить у комплекс фортеці «Меджибіж», руйнується на очах. Днями впала західна стіна палацу (на фото), ось-ось обвалиться семиметрова передня стіна.

Працівники історико-культурного заповідника лише руками розводять: реставрації палац не знав... півстоліття. Грошей на реставрацію у заповіднику нема, наплив туристів за останні два роки різко впав, хоча від селища Меджибіж до Хмельницького 30 кілометрів, пише Високий замок.

Барельєфи палацу князів Сенявських пережили татарські навали, козацькі війни, вціліли у вирі Другої світової війни, але не витримали жорстоких радянських реалій.

“Понад 50 років палац Сенявських був розкритий — у радянські часи з нього здерли дах, познімали вікна і двері. Пам’ятку архітектури XVI століття розбирали на будівництво корівників і доріг у районі. З того часу жодних реставраційних чи протиаварійних робіт у палаці не проводилося”, — розповів кореспонденту “ВЗ” Олег Погорілець, директор ДІКЗ «Меджибіж».

Меджибізька фортеця внесена до Державного реєстру національного культурного надбання України, з 2001 року має статус державного заповідника. Але це на папері, в реальності, каже директор, державних коштів заповідник не бачив з 2009 року. “Ми — державна установа, фінансуємось з обласного бюджету, — пояснює Олег Погорілець. — Кілька років пишемо про аварійну ситуацію палацу в обласне управління культури, звідти передають інформацію в Хмельницьку ОДА. Але за часів Януковича жодної копійки на порятунок палацу не надходило. Пам’ятка розпадалася по цеглині”.

Донедавна у Меджибізькій фортеці відбувався популярний фестиваль історичної реконструкції “Стародавній Меджибіж”, куди щоліта приїжджали колективи з України, Білорусі, Росії, Польщі. Це приносило фортеці додаткові кошти і відвідувачів: “Фестиваль нам приносив щорічно до 70 тисяч заробітку. Це давало можливість підтримувати господарські роботи: вивозити сміття, купувати дрова на пічне опалення взимку. Це була хороша реклама для туристів, на фестиваль приїжджали 4 тисячі відвідувачів. Усього за рік у заповіднику бувало близько 30 тисяч відвідувачів”. Минулого року фестиваль скасували — організатор пішов добровольцем в зону АТО.

“На другий день після того, як впала стіна, надіслали повідомлення та фото в управління, — каже директор заповідника. — З області приїжджали дві комісії, обстежували стан. Є ризик, що завалиться увесь палац. Оскільки споруда перебуває в гостроаварійному стані, то загрожує життю відвідувачів та працівників заповідника. Наступного тижня будемо вести переговори з МНС, щоб надати пам’ятці статусу аварійної. Оптимізм у цій ситуації зберігати складно — в країні війна, а на порятунок палацу Сенявських потрібні мільйони гривень”.

4 вересня

Інші дати
День пам’яті Довбуша Олекси Васильовича
(1700 – 1745) – легендарний ватажок карпатських опришків, про якого складено багато легенд та пісень. Опришки - учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у 16 – першій половині 19 століття.
«Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрожали смілі і сильні, корилися горді? Перед Довбушем» (Іван Франко) «Ой по-під гай зелененький Ходить Довбуш молоденький На ніженьку налягає, Топірцем ся підпирає. Ой, ви, хлопці, свистом-свистом, Засипає стежки листом. Ой, ви, хлопці, бігом-бігом, Замітає стежки снігом.» («Пісня про Довбуша», українська народна пісня).
Розгорнути

Новини Дивитися всі