Зміна порядку нарахування та сплати податку на нерухомість, котра була затверджена парламентом напередодні нового року, в Україні досі не прижилася. Поряд з цим, цікаво, що у решти країн світу зовсім інший погляд на оподаткування нерухомості
Хоча у цьому році українці будуть платити податок на нерухомість за законами 2014 року, зміна порядку нарахування та сплати відповідного податку, через свій дискримінаційний характер, продовжує залишатися актуальною та резонансною темою.
Нагадаємо, «апгрейд» податку на нерухомість затверджений Законом №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», котрий нардепи прийняли напередодні Нового року в рамках бюджетного пакету.
За новими правилами передбачено п’ять основних змін. Перше, базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. При цьому до нежитлової нерухомості зараховуються також господарські будівлі. «Старт» нарахування зобов’язань із податку на нерухомість починається для квартири/квартир (незалежно від їхньої кількості) з 60 кв. м, для житлового будинку/будинків — з 120 кв. м, для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їхніх часток — зі 180 кв. м. Зауважимо, раніше нарахування починалися відповідно з 120, 250 та 370 кв. м. Тобто, пільга на оподаткування житлової нерухомості «схудла» вдвічі, а для нежитлової нерухомості вона взагалі не передбачена.
Друге, під оподаткування також підлягають садові і дачні будинки. При розрахунку податку, загальний метраж дач і садових будинків тепер буде сумуватися із загальним метражем житла. Пільг на них, які діяли до 2015 року, не передбачено.
Третє, з Податкового кодексу вилучено пункт про звільнення деяких категорій громадян (малозабезпечені, багатодітні або прийомні сім'ї, опікуни та піклувальники дітей) від сплати податку на нерухомість. Тож, тепер навіть малозабезпеченим доведеться шукати кошти на «житловий» податок.
Четверте, для всіх об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюватиметься ставка податку — до 2% залежно від місця розташування і типів нерухомості.
П’яте, податок на нерухомість визначено як місцевий платіж. Тобто ухвалення рішення про його запровадження на території конкретного населеного пункту — в компетенції місцевих рад. При цьому влада «на місцях» має право підвищити бар'єри неоподатковуваного метражу житла і встановити додаткові пільги щодо сплати податку для окремих категорій громадян, виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Тож, доки місцева влада мізкує над тим, якою саме буде ставка оподаткування житла у 2016 році, які пільги потрібно передбачити у зв'язку з цим для населення, а парламентарі — над доцільністю перегляду податкових нововведень, варто зауважити, що у багатьох країнах світу до цього питання зовсім інший підхід.
Так, у Німеччині податок на нерухомість досі був тісно пов'язаний із земельною ділянкою, на якій розташована нерухомість, — по суті, німці платили не стільки за саму квартиру або будинок, скільки за землю, на якій вони побудовані.
Спочатку податкова інспекція визначала універсальну вартість земельної ділянки в залежності від певних факторів, у тому числі місця розташування. Потім визначалася оподаткована вартість ділянки — для цього універсальна вартість множилася на коефіцієнт, встановлений податковою службою. Далі отримана сума множилася на «підвищений» коефіцієнт міста, в якому розташована нерухомість. І лише після цього отримували суму податку на конкретний об'єкт нерухомості.
До прикладу, у Берліні (коефіцієнт — 8,1) податок становив понад 550 євро в рік, в дрібніших містах сума набагато менша.
У Великобританії як такого податку на нерухомість немає, однак при переоформленні прав власності на ім'я нового власника доводиться платити досить кругленьку суму.
Так, до 4 грудня 2014 року податок нараховувався на всю вартість нерухомості. Наразі потрібно платити лише податок на частину майна у межах кожної податкової групи. Наприклад, за старими правилами, купивши будинок за £185 тис., довелося б заплатити 1% податку на всю суму — в цілому £1,85 тис. Згідно з новими правилами, купивши те ж майно, за перші £125 тис. громадяни не платять нічого, а за решту £60 тис. — 2%. Як результат — заощадження у £650, бо сплачуєте £1,2 тис.
Окрім цього, у Великобританії з 1 квітня 2015 року нерезиденти при продажу нерухомості мають також сплачувати податок на приріст капіталу, чого не було раніше. До цього часу таким податком обкладалися лише резиденти. Тепер при продажу нерухомості оподатковуватиметься сума, на яку збільшиться вартість квартири від 6 квітня 2015 року (а не від дати придбання квартири у власність) до дати її продажу.
У Прибалтиці податки не сильно різняться — вони низькі у всіх трьох країнах. Так, у Латвії до житлових будинків і квартир застосовується ставка 0,2–0,6% в залежності від кадастрової вартості. У Литві власники будинків щорічно сплачують земельний податок у розмірі 1% (або 0,01–4% від оціночної вартості ділянки. За квартири сплачують тільки власники елітного житла (вартістю понад 290 тис. євро) — 1%. В Естонії щорічний податок на нерухомість становить 0,1–2,5% від вартості об'єкта.
У Чехії щорічний податок на нерухомість розраховується за складною формулою: ставка податку множиться на коефіцієнт муніципалітету (1-4,5) і місцевий коефіцієнт (1-4,5). Так, загальна сума податку складає близько 25 євро в рік.
У Сполучених Штатах Америки податок на нерухомість виплачується власником будинку або земельної ділянки в тому окрузі, де розташовується власність. У кожному штаті діють свої ставки податків, але в основному вони коливаються в районі 1% від оціночної вартості майна. Оцінка будинків і майна зазвичай здійснюється кожні три роки чиновником округу. Оплата проводиться один-два рази в рік в залежності від округу.
