Рівно чверть століття тому, 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української PCP прийняла Декларацію про державний суверенітет України — історичний документ, який став предтечею ухваленого роком пізніше Акту проголошення незалежності України.
Як приймали Декларацію про суверенітет України
16 липня о 10 годині 07 хвилин Верховна Рада Української РСР ХІІ скликання 355 голосами «за» і 4 «проти» прийняла Декларацію про державний суверенітет України.
Однак цьому результатові передували кілька днів «запеклих боїв» у сесійній залі. Боротьба йшла за кожне слово, за кожну кому. Ключові слова «суверенітет», «державний», «Україна» розглядалися у 5-10 варіантах.Навіть назва держави народилася після гарячих дебатів і поіменних голосувань кількох версій від «Українська РСР» до «Української народної республіки».
Зрозуміло, що комуністи в той час складали беззаперечну більшість в Раді. І далеко не всі вони прагнули демократичних змін в партії і суспільстві. Однак, за свідченням учасників тих подій, високий інтелектуальний рівень і усвідомлення незворотності перемін дозволили їм піти на компроміс з демократичними силами, перебороти власні страхи і, віддавши голос за суверенітет України, відкрити шлях до її незалежності. Більше того, на початку липня з числа комуністів-депутатів (239 чоловік) утворилася група «За Радянську суверенну Україну».
11 липня розпочався постатейний розгляд проекту Декларації. Вирішувалися принципові питання, які й були складовими суверенітету. Це бюджетно-фінансова самостійність, власні Збройні Сили, національна служба безпеки, прокуратура й внутрішні війська, позаблоковий і без'ядерний статус країни.
Отже, хронологія така.
11 липня 1990 року прийнятий І-й розділ Декларації «Самовизначення української нації» в цілому 244-ма голосами при 81 «проти». Теза про те, що Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позицію держави при укладенні міжнародних угод, а принципи її використовуються для укладання союзного договору, проходить 254-ма голосами при 93 «проти».
Найрезультативнішим було 13 липня 1990 року. Цього дня ставиться на голосування кілька принципових питань суверенітету. Голосування по Збройних Силах проходить у редакції «Українська РСР має право на власні Збройні Сили». «За» голосують 230 депутатів, 113 — «проти».
Намір держави «стати в майбутньому постійно нейтральною, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів» підтримується 272-ма голосами, «проти» лише 49 депутатів, хоча й не голосує 39.
Проходить і теза про те, що держава «має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді». «За» голосують 244 депутати, 75 — «проти». Окремі голосування розділів Декларації про зовнішню і внутрішню безпеку та про міжнародні відносини набирають 238 і 317 голосів відповідно.
І ось 16 липня 1990 року. Результати голосування, що висвітилися на табло, були вражаючими: «за» — 355, «проти» — 4, утрималися — 0, не голосували — 26.
Як згадують безпосередні учасники тих подій, на вулиці зібралася велика кількість людей, до них вийшли депутати.
«Перед Верховною Радою було море людей з неймовірною кількістю квітів, там уже не було ні червоних, ні демократів, там усі були депутати, які прийняли Декларацію про суверенітет України. Квіти, обійми — це було вражаюче!», — розповідав Ігор Юхновський.
Цікаво, що
Практично всі положення Декларації входили в суперечність з чинною на той час Конституцією УРСР. Так, єдиним джерелом влади Декларація проголосила народ України, який було визначено як усіх громадян республіки. Проте Основний Закон стверджував, що нашу територію заселяли... громадяни СРСР.
27 липня 1990 року Сенат Республіки Корея прийняв ухвалу з приводу проголошення Україною державного суверенітету. У цьому документі, зокрема, відзначається: «Корейці, які свободу і незалежність Вітчизни вважають своїми основними цінностями, цілком розуміють той переломний момент в історії України, — сусіда, з яким бажають жити як рівні і близькі собі народи, а також розвивати співпрацю у всьому...»
ДЕКЛАРАЦІЯ
про державний суверенітет України
Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство,виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України,визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України,
ПРОГОЛОШУЄ
державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
І. САМОВИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
Українська РСР як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення.
Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.
Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.
ІІ. НАРОДОВЛАДДЯ
Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України.
Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці.
Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР.
Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України.
ІІІ. ДЕРЖАВНА ВЛАДА
Українська РСР є самостійною у вирішенні будь-яких питань свого державного життя.
Українська РСР забезпечує верховенство Конституції та законів Республіки на своїй території.
Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.
Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.
ІV. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Українська РСР має своє громадянство і гарантує кожному громадянину право на збереження громадянства СРСР.
Підстави набуття і втрати громадянства Української РСР визначаються Законом Української РСР про громадянство ( 1636-12 ).
Всім громадянам Української РСР гарантуються права і свободи, які передбачені Конституцією Української РСР ( 888-09 ) і нормами міжнародного права, визнаними Українською РСР.
Українська РСР забезпечує рівність перед законом усіх громадян Республіки незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Українська РСР регулює імміграційні процеси.
Українська РСР виявляє турботу і вживає заходів щодо охорони і захисту інтересів громадян Української РСР, які перебувають за межами Республіки.
V. ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВЕРХОВЕНСТВО
Українська РСР здійснює верховенство на всій своїй території.
Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.
Українська РСР самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій Республіки та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
VІ. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ
Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах.
Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.
Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.
Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки.
Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками — суб'єктами цієї власності.
Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР.
Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю.
Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР.
Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів.
Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності.
VІІ. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА
Українська РСР самостійно встановлює порядок організації охорони природи на території Республіки та порядок використання природних ресурсів.
Українська РСР має свою національну комісію радіаційного захисту населення.
Українська РСР має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.
Українська РСР дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.
Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів.
VІІІ. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК
Українська РСР є самостійною у вирішенні питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації, гарантує всім національностям, що проживають на території Республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку.
Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя.
Українська РСР виявляє піклування про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців, що проживають за межами Республіки.
Національні, культурні та історичні цінності на території Української РСР є виключно власністю народу Республіки.
Українська РСР має право на повернення у власність народу України національних, культурних та історичних цінностей, що знаходяться за межами Української РСР.
ІX. ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ БЕЗПЕКА
Українська РСР має право на власні Збройні Сили.
Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані Верховній Раді Української РСР.
Українська РСР визначає порядок проходження військової служби громадянами Республіки.
Громадяни Української РСР проходять дійсну військову службу, як правило, на території Республіки і не можуть використовуватись у військових цілях за її межами без згоди Верховної Ради Української РСР.
Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.
X. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ
Українська РСР як суб'єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, науковій, технічній, культурній і спортивній сферах.
Українська РСР виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.
Українська РСР визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права.
***
Відносини Української РСР з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи.
Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод. Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання союзного договору.
Прийнята Верховною Радою Української РСР
м. Київ, 16 липня 1990 року
N 55-XІІ
* За матеріалами Урядового кур'єру та сайту ВРУ
