У Карпатах всихають смереки. Епідемія розпочалась 15 років тому, у 2000 році, і за цей час охопила величезні території. Якщо, за офіційними даними, у 2011 році на Львівщині всихало 22 тис. га лісу, то зараз уже 30 тис. га, пише Надія Сапіга для ІА ZIK. 

Екологи і лісівники б’ють на сполох, адже це може призвести до непоправного, повідомляє ZIK.

На Львівщині пошесть спіткала дерева переважно у Сколівському, Турківському і Боринському лісгоспах, повідомив член-кореспондент Лісівничої академії наук, кандидат сільськогосподарських наук, лісівник Віталій Майборода.

Усе почалось з гори Маківка. Далі ця проблема поширилась на Славське, Рожанку, а звідти перекинулась на Закарпаття та Івано-Франківську область, додав директор Інституту екології Карпат Микола Козловський.

«Проблема не вирішується, отже екологічна біда поширюватиметься», – наголосив він.

Основною причиною всихання смерек у Карпатах є коренева губка. Дерева навіть доводиться вирубувати, щоб паразит не перебирався на інші насадження.

«Коренева губка – це гриб, який поселяється на кореневих частинах смереки. Відповідно дерево стає слабке, напівхворе, а далі трухлявіє. Від найменших поривів вітру воно падає», – розповіла кандидат біологічних наук Дзвінка Калинець-Мамчур і додала, що смереки, які були насаджені людьми після Першої світової війни, є більш чутливими до паразитів. Саме вони зараз і помирають.

Однак коренева губка – не єдина причина всихання смерек.

«Є таке поняття у лісівництві як корінні і похідні деревостани. Корінні ростуть у своїй природній зоні. Для смереки найбільш оптимальний пояс – понад тисячу метрів. Це типовий смерековий пояс Українських Карпат.Всі насадження нижче цього рівня ми вважаємо похідними деревостанами, які посаджені на місці, де колись були, до прикладу, ялицево-букові, буково-ялицеві, дубово-ялицеві ліси. Там смереку посадила людина. Її садили нижче, бо у тих умовах це дерево росте дуже добре і швидко», – розповів доцент кафедри лісівництва Національного лісотехнічного університету України Володимир Крамарець і додав, що за 50-60 років висаджені там смереки набувають такого вигляду, що їх можна реалізовувати і на дошку, і на брус.

Та на малій висоті смереки більш вразливі.

«Враховуючи, що смерека знаходиться на нижчих висотах, то вона росте дуже швидко, але формується пориста деревина. Крім того, в нижчих висотних рівнях її уражають кореневі гнилі. Крім кореневої губки, є кілька видів опеньків, які теж можуть пошкоджувати кореневу систему. До них додається невеличкий жук-короїд (короїд-типограф), який чує найменше ослаблення смереки», – розповів Володимир Крамарець.

Коренева губка може розвиватися на смереці кілька десятків років, поступово її ослаблюючи, доводячи до такого стану, коли дерево або валить вітер, або всихається його коріння. За словами Володимира Крамарця, опеньок швидше вбиває смереку, бо через нього з’являється зовнішня гниль.

Однак, підкреслив фахівець, основне, що допомагає паразитам нищити дерево – це високі температури повітря.

«Будь-яке пересихання шару ґрунту, де розташоване коріння смереки, призводить до ослаблення. Якщо дерево ослаблене, на нього нападають кореневі гнилі, а потім стовбурові шкідники», – пояснив Володимир Крамарець.

Тому першопричиною всихання стало те, що смереки посадили не у тих природних умовах, де вони зазвичай ростуть, наголосив Микола Козловський.

«Під час ведення лісового господарства ніхто не міг передбачити, що коли садити смереку не на тому місці, то дійде до масового всихання. Саме тому потрібно робити комплексні заходи на рівні держави, щоб вирішити цю проблему», – заявив він.

«Якщо підійти з господарської точки зору, то ці дерева просто треба вирубати і на їх місці сформувати нормальні лісові екосистеми, – додав він. – Але тут є ряд перепон. Зокрема, законодавство не дозволяє це робити без дозволів. А для їх отримання потрібно багато часу».

«Поки дозвіл отримаєш, то нема що рубати», – підкреслив Козловський.

Віталій Майборода радить брати приклад з Європи, зокрема, з Польщі.

«Всюди в Європі проблема всихання вирішується таким чином: обирають на площі екземпляри, що всихають, і вирізають, а на їх місці потім садять нові. У нас чомусь відводять усю земельну площу під суцільну вирубку. Можна забрати лише сухі дерева, не шкодячи здоровим», – розповів він і наголосив, що у лісовому господарстві не можна працювати за тими самими принципам, що й у сільському.

«Тобто, не можна усе терміново зрубати, а потім насадити інші породи, які, на нашу думку, потрібні. Тим більше, є місця, де смерекові насадження таки прижилися, адаптувалися до нових умов. Не можна їх просто вимітати звідси. Їх треба замінювати поступово», – переконаний Віталій Майборода.

Крім того, за словами лісівника, пік епідемії всихання уже минув.

«Те, що мало всохнути, уже всохло. Його треба забрати, а на його місці посадити інші породи», – зазначив він.

Віталій Майборода підкреслив, що не можна вирубувати величезні площі щороку, як роблять деякі лісові господарства Львівщини, адже порушується уся екологічна рівновага у районі.

«Усе потрібно замінювати невеликими ділянками. У першу чергу братися за дерева, які дійсно всохли», – сказав він.