Чергова ескалація бойових дій на Донбасі вкотре викликала розмови про можливість широкомасштабного наступу сепаратистів і російських військ на українські позиції. Активізація обстрілів і зіткнень на всій лінії розмежування дали підстави секретарю РНБО України Олександру Турчинову говорити про «активні бойові дії».
За його словами, дані щодо сил сепаратистів і російських військ свідчать «про підготовку ворогом наступально-штурмових дій».
Підготовка наступу чи провокації?
Втім, опитані DW експерти не бачать ознак, які би свідчили про підготовку широкомасштабного наступу. «З воєнної точки зору, ці невеликі напади та артилерійські обстріли є провокаціями, точніше, перевіркою, наскільки швидко українські війська можуть на них реагувати на різних ділянках фронту», — пояснює аналітик Європейської ради з міжнародних відносин Ґустав Ґрессель.
За його словами, російські війська на Донбасі та поблизу кордонів з ним готові до більш масштабних військових операцій.
«У Ростовській області, як і раніше, стоять напоготові близько 40 тисяч солдатів, аби в разі необхідності увійти на Донбас чи підтримати наступ сепаратистів, — зазначає Ґрессель. — Але зараз нема чіткого плану, куди, як далеко та за яких обставин міг би бути проведений новий наступ».
З ним погоджується і координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук. «Ми справді фіксуємо доволі серйозну активізацію з боку бойовиків. Разом з тим супротивник намагається виконувати лише завдання тактичного рівня», — уточнює він. Тимчук наголошує, що всі широкомасштабні наступи проводилися лише за умови, коли ударне ядро складали батальйонні та ротні тактичні групи кадрових військовослужбовців збройних сил РФ. Про це, зауважив він, свідчать події в зоні збройного конфлікту минулого та цього року.
«Це було і під час Іловайська рік тому, і під час Дебальцевого. При такому наступі групи вводилися, виконували бойові завдання й одразу виводилися на територію Росії», — розповідає Тимчук. За його словами, на даний момент в прикордонних з Україною територіях перебуває велика кількість російських тактичних груп. «Однак ми не фіксуємо масового їх введення», — сказав український експерт.
Оперативна ситуація
Згідно з повідомленнями РНБО та українських силовиків, найгарячішим районом залишаються околиці Донецька, зокрема Авдіївка. В Луганській області — це напрямок Щастя та Станиця Луганська. Напруженою є ситуація і в напрямку Старогнатівка-Новоласпа, що на схід від Волновахи. Там 10 серпня українські війська відбили наступ сепаратистів, перейшли в контратаку й зайняли висоти. До того цей сектор перебував у так званій «сірій зоні», але за мінськими домовленостями мав би контролюватися Україною.
Ґустав Ґрессель вказує на те, що Росія не досягла своїх цілей в Україні: «Уряд у Києві не змінився, економічно країна функціонує, західна підтримка все ще є». За його словами, не тільки проросійські фракції в Україні більше не користуються популярністю, Москва ще й втрачає підтримку серед населення територій, що контролюються сепаратистами. «Широкий наступ з метою політично перемогти Україну, Росії дуже важко реалізувати. Для цього нема передумов», — переконаний німецький експерт.
Водночас, наголошує далі Ґрессель, Москва не може й заморозити конфлікт на Донбасі, оскільки так звані «ДНР» та «ЛНР» самостійно не здатні підтримувати своє існування, а в Росії економічна ситуація є далекою від позитивної. Аналітик також зауважує, що з огляду на на таку ситуацію Кремлю вигідно відволікти увагу народу на «велику війну проти фашистів». Але, додає він, посилення бойових дій відразу призведе до подовження чи запровадження ще жорсткіших санкцій Заходу щодо Росії, а також підніме в Брюсселі питання постачання Україні зброї та тренування більшої кількості солдатів.
Цілі та ризики
За переконанням Ґресселя, Кремль намагається реалізувати грузинський сценарій. «За допомогою постійних провокацій та невеликих боїв Москва прагне вивести Україну з рівноваги та спонукати до наступу», — попереджає експерт та застерігає, що це може похитнути готовність Заходу підтримувати Київ. «Я не бачу зараз для України іншого варіанту, крім як триматися та не піддаватися на провокації — як би боляче це не було — та намагатися збільшити ціну цих російських провокацій», — радить Ґустав Ґрессель.
На думку Дмитра Тимчука, сепаратистам ідеться не лише про провокації, вони мають і абсолютно конкретні цілі. «На напрямку Авдіївка-Опитне-Мар'їнка вони прагнуть якомога далі відсунути сили АТО від Донецька, адже це — їхній ключовий населений пункт. На ділянці Старогнатівка-Новоласпа іде спроба реваншу, не більше того. Що стосується Широкиного, то для бойовиків принципово важливо зайняти не його, а панівні висоти, з яких можна обстрілювати Маріуполь», — уточнює Тимчук, відповідаючи на запитання DW.
За його словами, на напрямку Щастя-Станиця Луганська традиційно працюють диверсійно-розвідувальні групи російського спецназу, а зараз і з місцевих бойовиків, чому сприяє сама місцевість. Головна мета сепаратистів там — захоплення Луганської ТЕС, сказав Тимчук.
Кінець мінських домовленостей?
«Останнє посилення боїв підкреслює неповноцінну природу припинення вогню, погодженого другою мінською угодою, — зазначив у коментарі DW експерт американського відділення британського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Нік Редман. — Воно також є наслідком нездатності досягти суттєвого прогресу в політичних та економічних аспектах мінських домовленостей».
При цьому Редман вважає, що ескалація не змінює перспективи мінського процесу. «Питання завжди полягало в тому, чи в світлі велетенських перешкод для досягнення політичного урегулювання взагалі можливо дотримуватися припинення вогню, коли сторони визнають, що „Мінськ“ не буде імплементовано цілковито», — підсумовує експерт із США.
