chrome firefox opera safari iexplorer

На Черкащині знищується останній в Україні виробник лимонної кислоти

26 жовтня 2015 о 12:04

Смілянський завод з виробництва лимонної кислоти почали вирізати на металобрухт, незважаючи на пропозиції про купівлю підприємства вітчизняними інвесторами.

Про це пише видання “Нова Доба”, посилаючись на повідомлення працівників заводу.

Завод став єдиним в Україні виробником лимонної кислоти після того, як декілька років тому було повністю знищене виробництво на Харківському заводі харчових кислот. Тож Україна через декілька тижнів може втратити єдиного її виробника в державі.

Смілянське підприємство до 2013 року не лише забезпечувало лимонною кислотою українських виробників харчової продукції, але й експортувало її.

За останні роки завод кілька разів міняв власника. У 2008 році екс-народний депутат Віктор Тимошенко продав 91,25% цього підприємства київському бізнесмену Миколі Чернову. Втім, Чернову не вдалося налагодити роботу заводу. Підприємство припинило свою роботу у 2013 році. Підприємство потрапило у заставу «Легбанку», до якого була введена тимчасова адміністрація.

Після того, як смілянське підприємство з виробництва лимонної кислоти буде вирізано, на теренах пострадянського простору залишиться лише один значний завод з виробництва цієї продукції – “Бєлгородський завод лимонної кислоти” (“Цитробєл”, Россія). Знищення виробничих потужностей заводу дозволить повністю захопити ринок України китайським і російським виробникам.

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути