«Волинські новини» розповідають про волинянку Галшку Гулевичівну – фундаторку української освіти і Києво-Могилянської академії.
До слова, сьогодні Києво-Могилянська академія святкує своє 400-річчя. Так, 400 років тому, 15 жовтня 1615 року, розпочалась історія Києво-Могилянської академії – інтелектуального осердя Києва і першого університету України та всієї Східної Європи.
Про життя відомої жінки, її родинне коріння, що простежується на Волині з часів князя Свидригайла розповіла Олена Бірюліна, провідний науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею, завідувач Музею історії Луцького братства.
«Фундація Галшки Гулевичівни 1615 року належить до періоду, коли українці прокидались від вікової сплячки, коли з’явилось усвідомлення, що вони все-таки можуть вирішувати своє майбутнє. У цей період жінки не були повністю самостійними, а перебували під опікою чоловіків родини. Тож Галшка писала, що дарувала свій двір у Києві для «милосердних справ» із дозволу свого чоловіка. Проте ми знаємо, що фундація була її власною волею. За її прикладом в Луцьку згодом також створили братство, яке опікувалось освітою молоді, захистом безпритульних, надавало лікувальні послуги» – розповіла Олена Бірюліна.
Про Галшку Василівну не збереглося оригінального зображення, маємо лише уявні портрети цієї особистості. Досі маємо «білі плями» в її біографії, особливо в київський період життя жінки.
Її передсмертний заповіт 1641 року, який написала в Луцьку, тепер вважається основним документом, що свідчить про передачу коштів Луцькому братству та про її наказ бути похованою у луцькій братський церкві.
«Жодним словом про свою давню київську фундацію в останній період свого земного життя вона не згадувала, мабуть просто не вважала це особливим вчинком. Швидше за все Галшка навіть не підозрювала, що її дітище – школа Київського братства – згодом стане першою в Україні академією», – пояснила пані Олена.
Довідково
Народилася Єлизавета Гулевичівна 9 грудня 1577 року на Волині, в селі Затурці. Там вона зросла дівчиною-красунею, яка оволоділа кількома мовами, стала високоосвіченою жінкою.
У власності родини другого чоловіка Галшки , Стефана Лозки, була величезна маєтність на Київському Подолі, в навколишніх селах, містечках. Діяльна, невтомна Галшка взяла на себе управління ними. Але найбільше часу тратила на читання книг, старих літописів, які зберігались в соборах Подолу.
Весь Київ знав її як одну з найосвіченіших жінок того часу. Через деякий час після смерті чоловіка (1618р.), Галшка Гулевичівна переїзджає до Луцька і пов’язує своє життя з Хрестовоздвиженським братством.
Нагадаємо, ім’ям Галшки Гулевичівни названа вулиця у Луцьку.
