chrome firefox opera safari iexplorer

Інститут українознавства готовий передати Львову понад 300 тисяч археологічних знахідок

25 березня 2016 о 16:37

Унікальну колекцію археологічних знахідок ― понад 300 тисяч експонатів ― готовий подарувати Львову Інститут українознавства.

Наукова установа не має належних умов, сигналізації та окремих спеціалістів-музейників, тож своїх колекцій майже нікому не показує. Відтак хочуть звернутися до міської ради, аби спільно створити у Львові археологічний музей. Тим паче, що такого у місті ще немає, пише Zaxid.net.

«Оскільки музей наш є відомчим, в нас немає людей, які би постійно обслуговували експозицію, тому ми приймаємо людей тільки на замовлення. Переважно приходять студенти», ― зазначив керівник відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Олександр Ситник.

Про те, що Інститут українознавства має свій відомчий музей, знають хіба серед науковців. Сюди майже не водять екскурсій, хоча колекція багата. Майже всі експонати знайшли самі працівники на розкопках, а експозицію сформували на ентузіазмі.

«Ми вклали душу і серце в цей музей. Все зроблено нашими руками. Самі їздили в ліс, шукали деревні дрючки, щоби зробити вітрини. Робили реконструкції», ― розповідає Олександр Ситник.

У музеї три тисячі експонатів, але у сто разів більше зберігають у фондах і ніколи нікому не показують.

«Починаючи від палеоліту і закінчуючи матеріалами пізнього середньовіччя ― в такий спосіб і побудована наша експозиція. Ну і у фондах сотні тисяч експонатів. Звичайно, що їх треба інвентаризувати, але колекція варта того, щоби експонуватися у окремому великому археологічному музеї, на який вже давно заслуговує Львів», ― говорить завідувач археологічного музею Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Наталія Булик.

Особлива гордість археологів ― взуття, в якому ходили львів'яни тисячу років тому. Кажуть, такої багатої колекції шкіряних артефактів не має жоден український музей.

«Вироби зі шкіри переважно на розкопках не зберігаються через те, що вони розкладаються. Шкіра – це органічний матеріал. І тільки в болотистому ґрунті, коли є умови, такі речі зберігаються», ― пояснює Олександр Ситник.

Науковці кажуть, якщо влада підтримає, готові спільно створити у Львові повноцінний археологічний музей, якому передадуть свої фонди.

«Ці сім кімнаток ― це дуже мало для такого великого міста як Львів, який відвідує мільйони туристів. Очевидно, якась військова частина або стара будівля могла би стати місцем, де будуть розміщені унікальні гігантські фонди. В нашому музеї експонується лише дещиця. В нас є унікальні колекції ікон, унікальні колекції давнього одягу», ― наголосив директор Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Микола Литвин.

Та офіційно в міську раду ще не зверталися. Тільки готують лист.

«Чи цікаво місту прийняти? Безумовно наш інтерес найперший, щоби ті фонди не пропали. Але говорити про якісь конкретні речі можна буде лише, коли буде офіційне звернення і ми знатимемо, на яких умовах вони готові передати ці фонди, як бачать цей процес. Знову ж таки є ідея, яка активно опрацьовується, про створення музею міста, як окремої інституції. І в моєму розумінні ті фонди, які є в археологічному музеї, можуть бути інтегровані в загальну концепцію музею міста», ― пояснив в. о. начальника управління культури міста Михайло Мороз.

27 липня

Інші дати
Володимир Воробйов
1876 – професор анатомії, член АН УРСР. Засновник школи функціональної динамічної анатомії. Створив у Харкові перший у світі «Музей становлення людини». Автор «Атласу анатомії людини» в 5 т.
Розгорнути
Володимир Маковський
1870 – український учений у галузі турбінобудування. Засновник вітчизняної наукової школи газотурбобудування.
Розгорнути
Народився Іван Гнатюк
(1929, с. Дзвинячі Тернопільської обл. - 2005) -  український поет. Автор збірок "Паговіння", "Калина", "Повнява", "Жага", "Життя", "Дорога", "Чорнозем", "Турбота" та ін.
Розгорнути
Народився Володимир Короленко
(1853, м.Житомир – 1921) — письменник, журналіст, публіцист і громадський діяч. Автор вторів «Сліпий музикант», «У поганому товаристві», «Сорочинська трагедія» та ін.
«Ні, не вихваляти треба терор, а застерігати від нього, звідки б він не виходив. І благо тій стороні, яка першою зуміє відокремитись від кривавого туману, й першою згадає, що мужність у відкритому бою може йти поряд із людяністю і великодушністю до переможеного… Історія нас розсудить…». (Володимир Короленко).
Розгорнути